Інякін Олександр Валерійович (Тихий)

34-річний солдат Олександр Інякін (позивний Тихий) загинув 24 липня 2022 р. під час виконання бойового завдання поблизу с. Верхньокам'янське на Донеччині. Захисник дістав смертельне поранення голови під час ворожого танкового обстрілу. Олександр народився і жив у м. Мирноград Донецької області. Закінчив там школу. Потім здобув гірничу професію провідника. Працював на шахті, останнім часом — на ШУ «Покровське». Дуже любив гучну музику та займатися ремонтом автомобіля. Проте на першому місці у нього завжди були діти, їм він приділяв увесь свій вільний час. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік отримав повістку та приєднався до лав Збройних сил України. Воював за рідну країну в складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Обіймав посаду стрільця-санітара. Брав участь в обороні рідної Донеччини. «Ми разом з мого 15-річчя. Олександру тоді було 17 років. Він був моїм першим хлопцем, став батьком наших двох дітей. Він був дуже чемним, добрим і справедливим. Для нього завжди на першому місці була сім'я, діти були його гордістю. У нього було багато друзів, він завжди усім приходив на допомогу. Він був нашим сонечком, а тепер, коли його немає, ми живемо, наче у тумані, у постійній пітьмі. Таких людей, як він, один на мільйон. Він був найкращий у всьому. Коли його призвали, він навіть не вагався та одразу пішов захищати нашу родину. Завжди казав: «Хто, як не ми?». Будучи на передовій, не забував підтримувати родину, хоча сам перебував не в найкращих умовах. Він був просто найкращим», — розповіла дружина загиблого Надія. Поховали Олександра на Алеї Слави кладовища «Озерка» у рідному Мирнограді. У захисника залишилися батьки, дружина і двоє синів, яким на момент загибелі тата було 9 і 6 років.