Logo site

Лук'янович Олександр Володимирович

20 лютого 1989 – 25 лютого 2022
Волинська обл. – Київська обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
СолдатСолдат
Орден «Золота Зірка» (посмертно)Орден «Золота Зірка» (посмертно)

    • Біографія

      Лук’янович Олександр Володимирович народився 20 лютого 1989 р. у с. Поступель Ратнівського району Волинської області.
      Працював електриком на залізниці.
      Із 2021 р. проходив військову службу за контрактом у 14-й ОМБр. Під час бою поблизу м. Київ знешкодив до трьох десятків одиниць техніки противника. 25 лютого 2022 р. під час ворожого авіаційного удару дістав поранення, несумісне з життям.
      Похований у м. Володимир Волинської області.
      Залишилися дружина, донька та син.
      За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Лук’яновичу Олександру Володимировичу було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

    • Військова служба

      Солдат

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

      Ще не додано

    • Україна пам'ятає

      Ще не додано

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      Ще не додано

    • Публікації

      • На другий день повномасштабного вторгнення росіян, 25 лютого 2022 року, під час бою за Київщину загинув танкіст Олександр Лук'янович. У тому бою він та його екіпаж знешкодили до трьох десятків одиниць техніки противника. Коли ворожі війська відступали, на підмогу прилетіла їхня авіація. Один зі снарядів, скинутих з літака, влучив прямо у танк. Тоді Олександр і загинув. За мужність і відвагу військовослужбовець посмертно удостоєний звання Героя України. Олександру Лук'яновичу було 33 роки. Він родом з Волині. Чоловік купив житло і зробив там ремонт, щоб жити разом з дружиною та двома дітьми. У мирному житті він працював електриком на «Укрзалізниці». Однак у 2021 році чоловік вирішив захищати Україну. Рідні відмовляли його, але він жартував: «Броня мене захистить, та й взагалі – я фартовий». Так він приєднався до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого і став танкістом. Боєць востаннє був вдома на новорічні свята. А 24 лютого рідні взагалі не знали, де він. Олександр іноді телефонував дружині і казав: «Усе буде добре». У Героя залишилися батьки, дружина, донька та син.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'