- Укр
- Англ
Остапенко Олександр Васильович
19 липня 1992 – 25 січня 2023Київська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Боєць Олександр Остапенко загинув 25 січня 2023 р. у бою з окупантами біля с. Ямполівка на Донеччині. Йому було 30 років. Олександр народився в с-щі Борова Київської області. Закінчив місцеву школу. Потім здобув фах оператора комп'ютерного набору. Був охоронником у футбольному клубі. Згодом працював на місцевому підприємстві «Merx». Був активним і компанійським. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік спочатку став на захист рідної Борової у складі місцевого добровольчого формування. А восени приєднався до лав Збройних сил України. Обіймав посаду оператора у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Брав участь в обороні Харківщини, а потім — Донеччини. «Мій найкращий брате! Прощавай! Сьогодні ти пішов з життя. Пішов за Україну воювати. Віддав за неї ти своє життя. Поліг на полі бою героїчно!!! За наше світле майбуття! Ми пам'ятатимемо тебе довічно! Прощавай. Спочивай з миром. Щиро сподіваюся на нашу перемогу, бо ти так цього хотів. І віддав за це своє життя. Люблю, сумую», — написала сестра Світлана Бубела. «Я хочу, щоб усі тебе запам'ятали саме таким! Ти всім дарував сміх і радість, ти міг одним словом зробити так, щоб усім було весело! Ти був нашим ясним сонцем! Люблю тебе», — написала Юлія Невзгляденко. Поховали військовослужбовця у рідному селищі. В Олександра залишилися батьки, сестра та племінники.Платформа пам'яті 'Меморіал'