Пустовойт Олександр Володимирович

Розвідник Олександр Пустовойт (позивний Професор) загинув 28 липня 2022 р. поблизу с. Норцівка під Ізюмом Харківської області. Він разом із побратимом їхав на бойове завдання, коли їхній автомобіль підірвався на ворожій протитанковій міні. Обидва загинули. Олександру назавжди 35 років. Олександр народився у м. Жовті Води Дніпропетровської області. У 5 років переїхав із батьками до Криму. В школі навчався в українському класі. У 2003 р. вступив до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в м. Луганськ. Там зустрів своє кохання, у 2007 р. одружився. Працював інженером із відеоспостереження та безпеки у фірмі «Спецавтоматика» в Луганську. У 2011 р. у подружжя народилася донька Варя. Олександр багато працював і робив усе, щоб його родина була забезпеченою та щасливою. У 2014 р., після окупації Луганська, разом із родиною переїхав до м. Дніпро. Наступного року Олександра мобілізували до ЗСУ. Він проходив навчання у м. Немирів на Львівщині, де згодом став інструктором з геодезії і топографії. У 2016 р. брав участь в АТО, воював біля с. Широкине на Донеччині. Після демобілізації повернувся до Дніпра. Пізніше працював у київській компанії «SECUR», яка займається відеоспостереженням. У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 р., Олександр був у Києві. Одразу пішов до місцевого військкомату. У складі сил ТРО став на захист столиці. Згодом брав участь у створенні комплексу оптоелектронної розвідки для артилерії, аналогів якого в Україні немає. Тоді ж він познайомився з письменником, волонтером і бійцем ТРО Глібом Бабічем, який приєднався до розробки. Завдяки Глібу комплекс отримав назву «Локі» на честь скандинавського бога хитрощів. Чоловіки казали, що «Локі» буде заглядати за спини ворогів і берегти життя хлопців. На початку липня 2022 р. пройшли перші польові випробування комплексу. У цей же період Олександра перевели до 132-го окремого розвідувального батальйону на посаду розвідника розвідувального відділення. Підрозділ стояв під м. Ізюм. «Олександр був дуже патріотичною та доброю людиною. Він працював без вихідних, мав мрію забезпечити всім родину. Коли траплялась вільна година, любив допомагати друзям і знайомим. Умів абсолютно все: і праску відремонтувати, і зробити ремонт у квартирі. Ми з донькою були сенсом його життя. А він був і залишиться для нас найулюбленішим чоловіком і батьком, для батьків — сином, яким вони дуже пишаються. Він, безперечно, був особливою людиною. Ідеальним батьком, чоловіком, сином, братом. Він постійно жартував, наповнюючи свої жарти мудрістю. У нього можна було отримати пораду з будь-якого питання. Олександр був справжньою, справедливою та гідною людиною з великої літери», — розповіла дружина загиблого Ганна. Поховали воїна в с. Слобожанське на Дніпропетровщині. В Олександра залишилися батьки, дружина і донька.