Сеневич Олександр Володимирович (Гуцул)

Старший солдат Олександр Сеневич загинув 7 березня 2022 р., обороняючи Київщину від російських окупантів. Боєць дістав смертельні поранення в районі с. Слобода-Кухарська. Перебуваючи у підбитій ворогом БМП, завдавав гарматного вогневого ураження піхоті та техніці противника. Своїми діями допоміг підрозділу побратимів відступити. За два місяці до цього захиснику виповнилося 37 років. Олександр родом із с. Драгово Закарпатської області. Закінчив там школу. У мирному житті їздив на заробітки за кордон. Був учасником Революції гідності. З 2014 р. брав участь у російсько-українській війні. Воював у зоні проведення АТО / ООС у складі батальйону «Азов», потім — у 128-й ОГШБр. Із перших днів повномасштабного російського вторгнення чоловік воював проти окупантів, обороняючи Київ та область. Олександр був бійцем 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду заступника командира бойової машини — навідника-оператора гірсько-штурмового відділення 109-го батальйону. «Добрий, щирий, завжди на позитиві був, люблячий чоловік, хороший батько», — зазначила кохана жінка загиблого Оксана. Поховали воїна у рідному селі. В Олександра залишилися мама, діти, сестра, брат, кохана, інші рідні, друзі та побратими. Посмертно героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.