- Укр
- Англ
Ткач Олександр Володимирович
11 серпня 1983 – 10 лютого 2023Рівненська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Олександр Ткач загинув 10 лютого 2023 р. поблизу с. Никифорівка Донецької області. Коли допомагав пораненому побратиму вибратися з поля бою, дістав смертельні поранення під час ворожого танкового та артилерійського обстрілу. Захисникові було 39 років. Родом боєць із м. Костопіль Рівненської області. Закінчив Костопільський будівельно-технологічний коледж, де здобув фах столяра, будівельника, тесляра. Працював у будівельній сфері, їздив на заробітки. Останнім часом працював на Костопільському підприємстві з виготовлення блоків. У перші дні повномасштабного російського вторгнення Олександр активно допомагав місцевій територіальній обороні. Брав участь в облаштуванні підвальних приміщень для укриття. Через деякий час прийняв рішення вступити до лав ЗСУ. У серпні 2022 р. був мобілізований. Пройшов навчання. Із 26 жовтня 2022 р. у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади брав участь у боях поблизу Білогірки Херсонської області, Озарянівки, Кліщіївки, Никифорівки та Благодатного Донецької області. Обіймав посаду стрільця — помічника гранатометника 2-го аеромобільного взводу 1-ї аеромобільної роти 1-го аеромобільного батальйону. «Олександр був сміливим, мужнім. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. Де б не був Саша, там завжди панував сміх, він дуже любив жартувати. Мав дуже багато планів та мрій, які, на жаль, не встиг втілити у життя. Він говорив: «Я не можу залишатися вдома, багато зовсім юних хлопців пішли на війну, моє місце також там». Він щосили намагався потрапити у десант, і його мрія здійснилася. 31 грудня 2022 р. був дуже страшний бій, з усієї групи вижили лише Саша та його побратим, після цього йому дали відпустку на тиждень. Через місяць після відпустки Саша загинув», — розповіла дружина Наталія. «Ткач був супервоїном, одним із найкращих», — сказав побратим. «Ткач був хорошою людиною, добрим, сміливим воїном, всі брали з нього приклад. Його рекорд у нас так ніхто ще не побив, 30 пострілів з РПГ за ніч», — додав інший побратим. Поховали захисника на кладовищі «Нове» у м. Костопіль. В Олександра залишились дружина, син і мама. Посмертно Олександр Ткач нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'