Хомов Олексій Олександрович

Старший солдат Олексій Хомов (позивний Хома) помер 6 липня 2024 р. у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І. Мечникова. 20 червня під час виконання бойового завдання біля с. Кліщіївка на Донеччині захисник дістав мінно-вибухову травму — ворожий БПЛА скинув на позицію вибухівку. Понад два тижні лікарі боролися за життя Олексія: він переніс кілька операцій, проте організм не витримав. Тепер воїнові назавжди 42 роки. Олексій був родом із м. Нікополь Дніпропетровської області. Захоплювався музикою, навчався у музичній школі № 1 — чудово грав на акордеоні. У 2015 р. здобув повну вищу освіту в Національній металургійній академії України за спеціальністю «Якість, стандартизація та сертифікація», також став фахівцем із менеджменту. Понад 10 років працював слюсарем-ремонтником на підприємстві «Інтерпайп Ніко Тьюб». Зарекомендував себе відповідальною та чесною людиною, яка завжди готова була допомогти. Мав авторитет серед колег. Дуже любив свою родину та був зразковим батьком для своїх дітей. Вперше Олексій став на захист України ще в 2014 р., під час проведення АТО на Сході. За свою службу він був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в АТО» та нагрудним знаком «За зразкову службу». Тож коли російські окупанти розпочали повномасштабне вторгнення, він знову долучився до лав захисників. Воював у складі мінометного відділення мінометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». «Мій батько був відважною, винятково наполегливою, сильною духом, цілеспрямованою людиною. Людиною честі та гідності. Завжди боровся за справедливість. Коли він ставив перед собою конкретну мету, завжди, попри все, її досягав. Він був взірцем для нас із братом. Дивлячись на нього, ми завжди розуміли, що саме такою сильною духом людиною необхідно бути. Його останні слова, які назавжди залишаться в нашому серці: «Що б не трапилося, завжди тримайтеся разом, будьте дружними. І тоді здолаєте будь-які труднощі», — розповіла Олена Хомова. 10 липня 2024 р. захисника поховали на Алеї почесних поховань учасників бойових дій міського кладовища в рідному місті. У героя залишились дружина, донька та син.