Костецький Орест Олегович

Старший солдат Орест Костецький загинув 6 березня 2024 р. під час виконання бойового завдання біля с. Кліщіївка на Донеччині. Захиснику назавжди залишилось 30 років. Орест — уродженець м. Львів. Навчався у школі № 9. Потім — в «IT-Степ Університеті». Працював у різних сферах, останнім часом займався дизайном у компанії «SolipsLab». Захоплювався IT-технологіями, мріяв створювати БПЛА для військових за допомогою 3D-друку. У 2017–2021 рр. служив за контрактом у 36-й окремій бригаді морської піхоти ЗСУ. Брав участь в АТО / ООС. 24 лютого 2022 р. Орест повернувся до війська. Воював у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Був оператором FPV-дронів. У 2022 р. був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, у 2023 р. — медаллю «За оборону України», у 2024 р., вже посмертно, — орденом «За мужність» ІІ ступеня. «Орест був світлим, добрим і відкритим хлопцем. У нього було багато планів на життя та мрій. У листопаді 2013 р. він з іншими активістами поїхав до Києва та був учасником Революції гідності. У 2017 р. пішов добровольцем у 36-ту окрему бригаду морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Орест постійно перебував у зонах активних бойових дій. Він був відданим сином України, за її волю віддав найцінніше — своє життя», — розповіла його тітка Наталія Костецька. Поховали десантника на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. В Ореста залишились мама, бабуся, брат із родиною, тітка, двоюрідний брат, племінники.