Стеблюк Павло Володимирович (Малий)

Молодший сержант Павло Стеблюк (позивний Малий) загинув 21 лютого 2023 р. поблизу с. Водяне на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий артилерійський обстріл та дістав смертельні поранення. Бійцю було 38 років. Павло народився у с. Кам'янське Запорізької області. Жив у с. П'ятихатки. Закінчив загальноосвітню школу Степногірської селищної ради. Потім здобув вищу освіту в Дніпровському національному технічному університеті, опанував фах автотранспортного технічного механіка. Працював будівельником, мав пропозиції у різних містах України і за кордоном. Любив тварин і природу, писав вірші. Під час повномасштабної війни чоловік захищав свою країну від окупантів у лавах Збройних сил України. Служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посаду головного сержанта — командира кулеметного відділення. Воював на Донеччині. За час служби Павло був нагороджений грамотами, медаллю «За участь у боях за Бахмутський рубіж», яку, на жаль, отримали вже його батьки. Посмертно був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Паша — добра і чуйна людина. Не проходив повз чужу біду. Завжди з усмішкою і позитивним настроєм казав: «Все буде добре». Пишаюся ним, адже він найсміливіший, кого я знаю. Казав, що всі хочуть перемоги, але ніхто не хоче йти боронити. Хто тоді? Не маючи взагалі військового досвіду, від кулеметника дійшов до головного сержанта-командира. Тому що був відданий Україні та народу не на словах, а на ділі. Сам був контужений, але виходив із позиції останнім і ніс ще пораненого побратима. Бо думав насамперед про інших. Після його загибелі навіть чоловіки плакали. Це велика втрата для всіх нас. Паша назавжди в наших серцях», — розповіла рідна сестра загиблого Наталя Морозова. Поховали воїна на Кушугумському кладовищі у Запорізькій області. У Павла залишилися батьки, сестри, син, рідні, друзі та побратими.