Самборський Петро Михайлович (Абрек)

Старший солдат Петро Самборський (позивний Абрек) загинув 16 березня 2023 р. біля с. Новоданилівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, захисник потрапив під ворожий мінометний обстріл. Воїну назавжди 45 років. Петро народився у с. Устя Вінницької області. Закінчив 9 класів сільської школи, потім пішов на курси трактористів. Пройшов строкову військову службу, згодом працював зв'язківцем у районному відділі телефонного зв'язку. Проте за покликом серця все ж змінив фах на механіка в автопарку і залюбки цим займався впродовж усього життя. У 2014–2015 рр. брав участь в АТО на Донбасі, дістав дві контузії та згодом повернувся додому. У перші дні повномасштабної війни Петро повернувся до лав ЗСУ, щоб вдруге стати на захист рідної країни. Воював проти окупантів у складі 65-ї окремої механізованої бригади. Був стрільцем. «Мав особливу манеру вітання, яка була притаманна тільки йому. Завжди усміхнений і щирий. Людина, яка допомагала в будь-який час і будь-кому. У нього все було швидко, завжди кудись поспішав. Залюбки спілкувався і з дорослими, і з малими. З усіма знаходив теми для розмови. Малеча із задоволенням тягла свою техніку, бо знала, що дядько Петро точно відремонтує. Під час останньої відпустки прощався з усіма, ніби відчував, що це остання зустріч. Дітлахам накупив солодощів. Пішов на сповідь, провідав побратимів на кладовищі, а згодом став їхнім сусідом. Вічна пам'ять та вічне царство нашому Герою та усім полеглим захисникам», — розповіла кума загиблого Роксолана. «Усі, хто знав Петра, не переставали дивуватися його завзятості, енергії, прагненню воювати, нищити ворога, здобувати перемогу. Він був справжнім воїном. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника України стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам'яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував», — додали у Бершадській міській раді. Поховали воїна у рідному селі. У Петра залишилися мама Олена Кирилівна, батько Михайло Миколайович, рідні, друзі та побратими.