- Укр
- Англ
Ях Роман Богданович
30 травня 1995 – 23 жовтня 2023Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Народився 30 травня 1995 року в селі Артасів Львівської області. До збройних сил був мобілізований у травні 2023 року, пройшов навчання у Великобританії. Після повернення приєднався до 79 десантно-штурмової бригади. А саме до інженерно-саперної роти. Помер 23 жовтня 2023 року в Києві від поранень, яких зазнав раніше. Похований в Артасові 29 жовтня 2023 року.Без Романа лишились батьки і брат.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Роман Ях (позивний Лях) помер 23 жовтня 2023 р. у Київському військовому шпиталі. 14 жовтня під час мінометного обстрілу позицій біля с. Новомихайлівка на Донеччині дістав важке поранення. Був евакуйований до військового госпіталю у м. Дніпро, там його прооперували і перевезли до столиці. Проте організм не витримав навантаження після третьої операції, і серце воїна зупинилося. Йому назавжди залишилось 28 років. Роман народився у с. Артасів Львівської області. Навчався у місцевій школі. Ріс добрим, сором'язливим та лагідним. Був відповідальним, завжди захищав та обороняв від негараздів свого молодшого брата. В юнацькі роки почав проявляти хист до кулінарії, що і вирішило його подальшу долю. Згодом закінчив вище професійне училище № 71 у м. Кам'янка-Бузька, де здобув фах кухаря-офіціанта. Переїхав до Львова. Влаштувався на роботу на концерн «Хлібпром». Своєю наполегливістю та професіоналізмом підкорив керівництво та швидко піднявся по кар'єрних сходах, доріс від готувальника сировини до оператора 6-го розряду потоково-автоматичної лінії. Паралельно з роботою здобував другу освіту у Львівському фаховому коледжі харчової та переробної промисловості. Обожнював природу, де відпочивав і серцем, і душею. У травні 2023 р. чоловік приєднався до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ та вирушив на Схід. Обіймав посаду сапера інженерно-саперної роти. На першому місці в Романа завжди була сім'я. Він не був багатослівним, завжди відчував, коли людині погано і просто потрібно помовчати поряд. Брав на себе відповідальність за всіх. Був головою у сім'ї, найкращим другом і порадником для своєї коханої. «Всі його знають як доброго, сором'язливого хлопця. Я його знаю як відважного, неймовірно люблячого, з чудовим почуттям гумору, яке мене просто закохало, і найщирішою усмішкою», — написала наречена полеглого бійця. Поховали Романа в рідному селі. У нього залишились батьки Ольга Іванівна та Богдан Дмитрович, брат Дмитро та наречена Оксана. Посмертно десантника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'