- Укр
- Англ
Пацай Роман Ігорович (Пацан)
7 квітня 1971 – 24 серпня 2022Львівська обл. – Дніпропетровська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Головний сержант- Ананьєв Ярослав
- Балабан Тарас
- Березюк Тарас (Сихівський)
- Боб'як Дмитро
- Головін Юрій
- Головко Роман
- Заколодний Олександр
- Кравчишин Андрій
- Круковський Артур
- Кутний Степан (Стьопа Міліціонер)
- Самарджієв Олександр
Ананьєв Ярослав Юрійович11 травня 1981 – 24 серпня 2022Балабан Тарас Михайлович3 вересня 1976 – 24 серпня 2022Березюк Тарас Зеновійович (Сихівський)3 січня 1988 – 24 серпня 2022Боб'як Дмитро Васильович8 листопада 1984 – 24 серпня 2022Головін Юрій Петрович11 січня 1974 – 24 серпня 2022Головко Роман Вікторович6 жовтня 1972 – 24 серпня 2022Заколодний Олександр Іванович3 серпня 1967 – 24 серпня 2022Кравчишин Андрій Іванович28 травня 1976 – 24 серпня 2022Круковський Артур Вікторович8 січня 1995 – 24 серпня 2022Кутний Степан Ярославович (Стьопа Міліціонер)25 січня 1977 – 24 серпня 2022Самарджієв Олександр Варламович14 серпня 1966 – 24 серпня 2022Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 51-річний головний сержант Роман Пацай (позивний Пацан) загинув 24 серпня 2022 р. у районі с-ща Чаплине Дніпропетровської області. Зранку військові вантажили свою техніку на потяг. Близько 16.00 почався ворожий ракетний обстріл станції в Чаплиному. Після другого прильоту Роман побіг відтягнути пораненого, який перебував біля поїзда. У той момент стався третій приліт. Боєць загинув від вибухових травм. Роман народився у м. Самбір Львівської області. Закінчив Самбірський технікум інформатики та Дрогобицький технікум. Працював монтером колії на Самбірській дистанції колії Львівської залізниці. Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Був командиром такелажного взводу самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. «Мій тато був надзвичайно доброю людиною. Він ніколи не думав і не дбав про себе. Йому були неважливі матеріальні цінності, ніколи не жалівся. Коли пішов воювати, то казав: «Моє місце тут. Радий, що я тут є». Завжди намагався допомогти всім. Християнин. Найбільше у світі любив свою онучку Соломію. До своїх хлопців ставився, як до синів. Переживав і піклувався про них. Завжди казав, щоб слухалися його і з ними все буде добре», — розповіла донька загиблого Вікторія. Поховали військовослужбовця у рідному місті. У Романа залишилися дружина, діти й онучка.Платформа пам'яті 'Меморіал'