- Укр
- Англ
Андрійчук Роман Вячеславович (Люмус)
2 лютого 2005 – 12 листопада 2023Київська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Роман Андрійчук (позивний Люмус) загинув 12 листопада 2023 р. на території Серебрянського лісництва, в районі с-ща Діброва на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, дістав смертельні поранення під час ворожого мінометного обстрілу. Воїну тепер назавжди 18 років. Роман був родом із м. Київ. Із золотою медаллю закінчив спеціалізовану школу № 246 з поглибленим вивченням англійської мови. У 2012–2019 рр. займався у футбольному клубі «Десна», також відвідував секцію боксу. Після закінчення школи вступив до НТТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», на спеціальність «Комп'ютерні науки». На 1-му курсі, навесні 2023 р., хлопець добровольцем долучився до лав 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Обіймав посаду старшого механіка-водія. «Мій син був дуже добрим, співчутливим, справедливим та стриманим, розсудливим, завжди всім і в усьому допомагав, сумлінно ставився до кожної справи. Завжди йшов до своєї поставленої мети, мав багато планів на майбутнє, дуже любив життя! Справжній патріот нашої держави! Найкращий син у світі! Був опорою та взірцем для багатьох, був нескореним та сильним духом, щирою та неймовірно доброю людиною, справжнім патріотом України! Перебуваючи у зонах ведення активних бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко чи щось потрібно, попри свій ще такий юний вік. Завжди казав: «Мамо, у мене все добре і в мене все є». Оберігав…» — розповіла Юлія Бондар, мама загиблого. «З першого дня нашого знайомства, щодня, незважаючи на ситуацію, без страху в очах ти демонстрував спокій, впевненість, мужність. Ти довів, що вік — це не більше, ніж просто число… 18 років… Ти був гідним сином своїх батьків та Батьківщини… Я пишаюся тобою… Я гордий тим, що мав за честь битися разом із тобою. Чому саме ти?! Можливо, війна дійсно забирає найкращих?! Не розумію… Всім нам буде тебе бракувати, Романе, Люмусе, брате мій, пам'ятатимемо тебе вічно!» — написав побратим. Поховали Романа у с. Кодаки на Київщині. У захисника залишились батьки Юлія Олексіївна та В'ячеслав Миколайович. Посмертно молодий захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'