Штефанюк Руслан Іванович

Солдат Руслан Штефанюк помер 30 квітня 2024 р. в обласній клінічній лікарні імені І. Мечникова у м. Дніпро. Причиною смерті стали гостра серцево-судинна недостатність та дифузна травма головного мозку. У травні воїну виповнилося би 38 років. Народився Руслан у м. Кузнецовськ (нині м. Вараш) Рівненської області. Навчався у Сутисківській школі, яку закінчив у 2003 р. Того ж року вступив до Вінницького політехнічного університету на спеціальність «Теплогазопостачання та вентиляція». Працював за фахом на приватних підприємствах Вінниці та Києва. Із початком повномасштабного вторгнення Руслан був мобілізований до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де обіймав посаду стрільця-кулеметника. «Він був дуже добрим, веселим, ніжним, любив життя. Мав багато планів на майбутнє, дуже любив свого синочка, називав його «мій зайчик», завжди питав, як він. Вони рідко бачились, але синочок постійно його чекав. Руслан не встиг попрощатися з Тимурчиком, бо він спав. Це була остання зустріч: 2 дні, які ми провели разом. Мій коханий котику, я тебе завжди буду кохати, ти був найкращим чоловіком і батьком. Ти — наш Герой, завжди у наших серцях і думках. Ніколи про тебе не забудемо! Дуже любимо і завжди будемо любити, твоя дружина і синочок Тимурчик», — написала дружина Юлія. Поховали захисника у с-щі Сутиски Вінницької області. У Руслана залишились дружина та син, якому на момент загибелі тата було 3 роки.