- Укр
- Англ
Мішіньов Руслан Сергійович (Тихий)
17 лютого 1993 – 29 вересня 2023
Біографія
Руслан Мішіньов народився 17 лютого 1993 в селі Степківка Первомайського району Миколаївської області. Закінчив Маринівський професійний аграрний ліцей та здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водія. Працював підсобним працівником у ТОВ «Альтернатива», у вільний час підробляв у таксі. Дуже любив риболовлю та футбол.
Військова служба
СолдатПід час повномасштабної війни чоловік захищав Батьківщину в складі Збройних Сил України. Службу ніс в Окремій президентській бригаді імені Богдана Хмельницького. Обіймав посаду командира відділення — командира машини механізованого взводу.
Загинув 29 вересня 2023 року під час виконання службових обов'язків біля селища Урожайне Волноваського району Донецької області, отримавши смертельні поранення внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу.
У нього залишилися батьки — Сергій Миколайович та Людмила Олександрівна, дружина Валентина, син Вадим (2014 р.н.), донька Ольга (2017 р.н.).Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 30-річний солдат Руслан Мішіньов (позивний Тихий) загинув 29 вересня 2023 р. біля с-ща Урожайне на Донеччині. Під час виконання службових обов'язків дістав смертельні поранення внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу. Руслан родом із с. Степківка Миколаївської області. Закінчив Маринівський професійний аграрний ліцей та здобув фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водія. Працював підсобним працівником у ТОВ «Альтернатива», у вільний час підробляв у таксі. Дуже любив риболовлю та футбол. Під час повномасштабної війни чоловік захищав Батьківщину у складі Збройних сил України. Службу проходив в Окремій президентській бригаді імені Богдана Хмельницького. Обіймав посаду командира відділення, командира машини механізованого взводу. «Руслан був чуйним, добрим, нікого ніколи не залишав у біді, намагався всім допомоги. Найкращий чоловік, тато, син. Роботящий, мав багато друзів, які його цінували», — розповіла його дружина. Руслана поховали в рідному селі. У нього залишилися батьки Сергій Миколайович та Людмила Олександрівна, дружина Валентина, син Вадим, донька Ольга. Посмертно боєць нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».Платформа пам'яті 'Меморіал'