- Укр
- Англ
Дубина Сергій Анатолійович (Академік)
24 квітня 1983 – 31 липня 2023Київська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Боєць Сергій Дубина (позивний Академік) загинув 31 липня 2023 р. біля с-ща Ямпіль на Донеччині. Він першим помітив окупантів, які несподівано зайшли на позиції українських захисників. Вступив із ними в бій, давши можливість товаришам згрупуватися й залишитися живими. Воїну назавжди 40 років. Сергій народився у с. Дмитрівка Київської області. У дитинстві відвідував музично-спортивну групу подовженого дня. Згодом опановував фотосправу, навчався гри на гітарі, займався спортом. Мав гарний голос. Грав і співав у складі дитячого вокально-інструментального ансамблю. Вищу освіту здобув на факультеті лісового господарства в Національному аграрному університеті України (нині Національний університет біоресурсів і природокористування). Другий диплом з обліку та аудиту отримав у Мелітопольському інституті державного та муніципального управління. Займався бізнесом, співпрацював із ТОВ «INTER CARS UKRAINE», де був менеджером з продажу автозапчастин. Захоплювався військовою справою й історією. Любив ходити в походи. Під час повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до лав територіальної оборони рідного села, а влітку 2022 р. став бійцем Збройних сил України. Служив у стрілецькій роті в/ч А4046. «Він був єдиною підтримкою й надійною опорою для батьків. Добрий, щирий, веселий, товариський, але водночас скромний і шанобливий до старших. Сім'ю не встиг створити, але мав наречену. Любив друзів та Україну. Людина з великої літери. Не ухилився від служби, хоч і міг би. Не дав загинути своєму підрозділу, віддавши за це своє життя. Маючи слабкий зір, виявився найзіркішим бійцем свого підрозділу», — розповіла подруга загиблого. «Військовою справою Сергій марив із дитинства, готував себе — самовдосконалювався, ніби відчував, що ці навички невдовзі знадобляться. Добрий, щирий, відкритий, веселий, товариський — саме таким його пам'ятають. Світлий спомин залишиться в серцях тих, хто знав, любив, поважав Сергія», — зазначили у НУБіП. Поховали захисника у рідному селі на Київщині. У Сергія залишилися батько Анатолій Григорович і мама Людмила Степанівна.Платформа пам'яті 'Меморіал'