- Укр
- Англ
Гнатюк Сергій Анатолійович (Підривник)
16 червня 1987 – 11 листопада 2022
Молодший сержант
Біографія
Сергій Гнатюк народився 16 червня 1987 року в селі Новофедорівка Баштанського району Миколаївської області. У 2004 році він закінчив Новофедорівську загальноосвітню школу, а потім продовжив навчання у професійному гірничо‑технологічному ліцеї міста Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Строкову військову службу Сергій проходив у 2011–2012 роках у лавах Збройних сил України в місті Севастополь, у підрозділі морської розвідки. Після повернення додому працював на акціонерному товаристві «Кривбасзалізрудком» машиністом залізничного крана, вільний час присвячував родині та улюбленому хобі — риболовлі. У 2015 році його було мобілізовано до Збройних сил України в період проведення антитерористичної операції на сході України. Після демобілізації у 2016 році він повернувся на підприємство, де працював машиністом екскаватора.
Військова служба
Молодший сержантЗ початком повномасштабної агресії росії 26 лютого 2022 року Сергія знову мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у 96‑му окремому батальйоні 60‑ї окремої механізованої бригади та виконував бойові завдання з інженерного забезпечення та мінування на південному напрямку фронту.
- Відзнака «За оборону рідної держави»
Відзнака «За заслуги перед м. Кривий Ріг» III ступеня (посмертно)
Загинув від мінно‑вибухової травми 11 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Заможне Бериславського району Херсонської області.
У Сергія залишилися батьки, сестра, дружина та син.
Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Світла пам’ять Сергію
Світла пам’ять воїну, який змінив тишу храму на гуркіт фронту.
Світлій пам’яті Сергія Гнатюка («Підривника»).Він був людиною, в якій дивним чином поєднувалися лагідність християнина та незламність воїна. У храмі ми знали його як Сергія — смиренного служителя, чиї руки дбали про святиню, а серце завжди було відкрите до молитви. Його присутність на службах дарувала спокій, а віра була тим тихим світлом, що зігрівало кожного поруч.
Коли прийшов час випробувань, він став «Підривником». Ті ж руки, що тримали свічку й допомагали біля вівтаря, почали вправно працювати з небезпечним залізом, розчищаючи шлях для побратимів і зупиняючи ворога. Його позивний звучав грізно, але для всіх, хто знав його до війни, він залишався тим самим Сергієм — людиною великої душі, яка пішла на фронт не через ненависть до ворога, а через безмежну любов до Бога, родини та України.
Сергій був людиною з великим серцем, відкритою душею та добротою. Умів зігріти посмішкою, бути справжнім — без фальші й гордості.
Він пішов захищати нас, нашу землю, наше майбутнє — і віддав за це найцінніше.
Важко прийняти цю втрату, але його світло не згасло. Воно житиме в наших спогадах, у наших серцях, у кожному доброму вчинку, зробленому на його честь.
Герої не вмирають!
Вічна пам’ять і низький уклін тобі, Друже!Є дні, які не стирає час.
Є біль, який не відпускає.
Є любов, яка тримає мене на землі…
Любов до мого сина…
Вічна пам’ять.- Для нас він живий і десь поблизу,
У спогадах, у серці та у мріях
Душа завжди жива, вона все знає
І бачить, як страждаємо ми нині!
На небі стало більше янголом одним,
І це я точно знаю!
Сьогодні, завтра і усе життя
Ми пам'ятаємо, любимо і сумуємо
Публікації
- Молодший сержант Сергій Гнатюк (позивний Підривник) загинув 11 листопада 2022 р. поблизу с-ща Заможне на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання боєць підірвався на ворожій міні. Йому було 35 років. Сергій народився в с. Новофедорівка Миколаївської області. Після закінчення місцевої школи переїхав до м. Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Закінчив політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету. Працював машиністом екскаватора на шахті АТ «Кривбасзалізрудком». Вільний час присвячував родині. Любив рибалити. У 2015–2016 рр. чоловік брав участь в АТО на Донбасі. Був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». Потім повернувся до цивільного життя і колишньої роботи. З перших днів повномасштабного російського вторгнення Сергій знову став на захист України. Служив у 96-му батальйоні 60-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. «Мій чоловік був для нас Усесвітом. Він жив для мене, дитини, батьків, а тільки потім думав про себе. Сергію мій, ти найкращий! Нам тебе дуже не вистачає», — зазначила дружина загиблого. Поховали захисника на Алеї Слави у Кривому Розі. У Сергія залишилися батьки, дружина Анна, син Нікіта та багато рідних. Посмертно він нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом».Платформа пам'яті 'Меморіал'