Голубченко Сергій Іванович (Голуб)

Молодший сержант Сергій Голубченко (позивний Голуб) загинув 1 березня 2024 р. під час бойових дій у районі с. Бердичі Донецької області. Внаслідок ворожого артобстрілу дістав смертельні поранення. За місяць до цього, 3 лютого, захиснику виповнилося 32 роки. Сергій народився і жив у м. Охтирка Сумської області. Закінчив Охтирський центр професійно-технічної освіти за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Працював за кордоном, був головним водієм на фабриці. Любив риболовлю, полювання та все, що пов'язане з природою. Обожнював подорожувати та проводити час із друзями. Був учасником АТО. Під час повномасштабної війни Сергій захищав свою країну спочатку в лавах ТРО, а згодом — у ЗСУ. Службу проходив у 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура». Був командиром відділення. «Наш герой ще з 2014 р., під час АТО, боронив нашу країну в найгарячіших точках Донеччини та Луганщини, за що отримав бойові нагороди «Учасник АТО» та «Захиснику Вітчизни». Сергій мешкав тривалий час за кордоном, але у перші дні повномасштабного вторгнення поїхав на Батьківщину, не стояв осторонь, вступив у територіальну оборону та відбивав від загарбників своє місто Охтирку. Шлях Сергія продовжився вже у 211-му батальйоні. Хто його знав, говорить, що такі люди, як він, зустрічаються вкрай рідко. Захищав Бахмутський напрямок у найважчий період, останні бої були вже в батальйоні «Маґура». Він захищав Авдіївський напрямок, але війна забрала його! Я пишаюся своїм братом, Людиною з великої літери. Сергій усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій. Приїхав із мирної країни за покликом Батьківщини та віддав своє життя. Це найсміливіше, що може зробити людина! Мій брат є тим самим Героєм нашого часу! Слава навіки!» — розповіла рідна сестра загиблого Крістіна. Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря у рідній Охтирці. У Сергія залишились батьки і сестра.