- Укр
- Англ
Змунчілов Сергій Миколайович
10 вересня 1991 – 26 лютого 2022Донецька обл. – Донецька обл.

Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Змунчілов Сергій Миколайович народився 10 вересня 1991 р. у с. Степне Волноваського району Донецької області. У 2014 р. закінчив Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського. На службі в ДСНС — із липня 2015 р. Обіймав посаду пожежного-рятувальника 68-ї державної пожежно-рятувальної частини 11-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області. Батьки виховали Сергія добрим і справедливим чоловіком, завжди готовим допомогти. Під час шкільних та університетських років був веселим, надійним другом. Після закінчення університету вирішив присвятити своє життя порятунку людей. У 2017 р. Сергій одружився, а у 2018 р. подружжя стало щасливими батьками. Він був зразковим чоловіком і татом, увесь вільний від роботи час приділяв сім'ї. Доньку та дружину любив понад усе. У колег залишилося багато добрих та яскравих спогадів про Сергія, вони згадують його як відповідального, доброго та кмітливого. Із 24 лютого 2022 р. на території Волноваського району Донецької області йшли активні бойові дії, м. Волноваха постійно потерпало від ворожих масованих обстрілів. Зранку 25 лютого 2022 р. Сергій повертався додому після добового чергування. У цей час російські війська здійснили масований артобстріл, який почався раптово, рятувальник навіть не встиг сховатися у безпечне місце. Вибух стався поруч із Сергієм, унаслідок якого він дістав тяжкі численні травми і помер у лікарні наступного дня, 26 лютого 2022 р. Вірність справі, високий професіоналізм та самовіддана праця Сергія завжди будуть прикладом для рятувальників та особового складу ДСНС. Світла пам’ять про нього житиме в серцях рідних, друзів та колег довгі роки. «Я знала Сергія як доброго, чуйного та життєрадісного чоловіка. У колективі він завжди був душею компанії. Хлопці кажуть, що в роботі він бездоганно виконував свої обов’язки. Дуже шкода, що війна забирає молодих хлопців. Це непоправна втрата для всього Волноваського гарнізону», — розповідає колега Ольга Ханіна. Без коханого чоловіка залишилась дружина, без люблячого батька — донечка, без професійного й відданого колеги — вся родина рятувальників України.Книга пам'яті органів системи МВС