Карнаухов Сергій Олександрович (Ліфтер)

Карнаухов Сергій Олександрович народився 10 листопада 1978 р. у м. Дніпро. Деякий час мешкав у м. Кривий Ріг, у 2020 р. переїхав із родиною до м. Бердянськ Запорізької області. Займався спортом, майстер спорту України міжнародного класу з пауерліфтингу. Був неодноразовим призером та чемпіоном всеукраїнських змагань кінця 1990-х — початку 2000-х рр. Рекордсмен України, Європи та світу, у 1999 р. — чемпіон світу серед юніорів. Строкову військову службу проходив у спортивній роті — захищав честь бригади та країни на спортивних змаганнях. Після анексії Криму прибув до військкомату в м. Дніпро, де став на облік. 24 березня 2014 р. за частковою мобілізацією був призваний до ЗСУ та направлений для проходження військової служби до 93-ї ОМБр. Учасник АТО. Службу проходив в артилерії, на посаді заряджальника САУ. Війна ж для Сергія почалася вже у піхоті: 25 травня 2014 р. він був на своєму першому блокпості неподалік від м. Покровськ, де прийняв свій перший бій. Після бою на 10-му блокпості знову повернувся в артилерію, де почав службу заряджальником, потім став навідником, а згодом — командиром гармати. Залишався ним під час усіх напружених боїв за Донецький аеропорт. У перші дні 2015 р. знову перейшов до піхоти, згодом домігся переведення до протитанкового взводу. Взяв участь в останньому штурмі аеропорту: гранатометний та протитанковий взводи відправили у с. Піски, звідки вони прикривали штурмову групу. У 2016 р. був призначений на посаду старшого офіцера батареї, згодом — на посаду командира батареї. У такому режимі пройшов дві ротації — у Луганській області та під м. Маріуполь. З 2019 р. знову воював у піхоті: прийняв кулеметний взвод у зоні бойових дій у районі м. Авдіївка. Під час дуелі зі снайпером один із пострілів зрикошетив — і серцевина кулі навиліт пробила ліву руку Сергія. На місце евакуації потрібно було йти близько кілометра, зокрема й через ділянку, що прострілювалася тим же снайпером... Після поранення частково втратив працездатність. Але після лікування й реабілітації став командиром взводу великокаліберних кулеметів. Того ж 2019 р. був переведений на нове місце дислокації — на Луганщину. У квітні 2020 р. одружився. У 2020 р. звільнився зі Збройних сил України. Влаштувався менеджером на м’ясокомбінат у м. Бердянськ Запорізької області, а за пів року обійняв керівну посаду. Після перших обстрілів міста під час повномасштабного російського вторгнення в Україну разом із сім’єю виїхав до м. Дніпро, де одразу ж вирушив до 93-ї ОМБр. На той час мав військове звання старшини та був призначений на посаду командира відділення розвідки 93-ї ОМБр. Разом із підрозділом брав участь у бойових діях на межі Харківської та Сумської областей, у районі м. Балаклія та м. Ізюм на Харківщині. Загинув 27 травня 2022 р. під час масованого ворожого обстрілу поблизу с. Дібрівне Харківської області. Похований на Краснопільському цвинтарі у м. Дніпро. Залишилася дружина.