- Укр
- Англ
Осінцев Сергій Олегович (Кракен)
30 березня 1999 – 24 вересня 2022Івано-Франківська обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Сергій Осінцев (позивний Кракен) загинув 24 вересня 2022 р. у бою з окупантами в районі с. Піски-Радьківські на Харківщині. Воїну було 23 роки. Сергій народився у м. Івано-Франківськ. Жив у Чернівецькій області, в с. Оршівці. Навчався у Неполоковецькому закладі середньої освіти. У 2018 р. закінчив Снятинський коледж Подільського ДАТУ за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва». Займався важкою атлетикою. Мав багато нагород та медалей за призові місця у змаганнях із гирьового спорту. На другий день повномасштабного російського вторгнення, 25 лютого 2022 р., Сергій приєднався до ЗСУ. Захищав Україну в лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був кулеметником. У березні захищав Миколаївщину, потім воював на Луганщині: Лисичанськ, Білогорівка, Верхньокам'янське. Дістав контузію та осколкове поранення. Після відновлення боронив с-ще Піски на Донеччині та брав участь у звільненні м. Ізюм на Харківщині. «Я мрію про день, коли закінчиться війна. Якби це залежало від мене, я віддав би за це життя. Та знаю, що так не буде…» — казав Сергій. «Брат Сергія служить у ЗСУ, батько — учасник АТО, дідусь також був військовим. Це сім'я патріотів, які з перших днів захищають нашу Україну від ворожої навали. Віримо, що наша країна буде вільна, а всі винні будуть жорстоко покарані за загублені життя таких молодих дітей!» — зазначили у Неполоковецькій громаді. «Незрозуміло, що більше розриває душу: ненависть до всіх тих, хто прийшов з війною в нашу країну, чи слова «Вічна пам'ять» дитині, для якої вони б не мали звучати... Звісно, Сергійку, ти залишишся в нашій пам'яті... Ти залишишся в моїй пам'яті маленьким, який, проходячи повз, завжди казав: «Добрий день». А пізніше, коли вже так подорослішав, помужнів, ти із усмішкою казав: «Привіт». Завжди усміхнений, гарний приклад для сучасної молоді. Гордістю для твоїх батьків ти був, Сергійку, це я точно знаю... Не з цього приводу ми тебе мали звати героєм, але життя і людська необдуманість вирішили все за тебе… Гарну пам'ять ти, дитино, залишив по собі… Легких тобі хмаринок», — написала сусідка Тетяна Думан. Поховали десантника у с-щі Неполоківці Чернівецької області. У Сергія залишилися батьки і брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'