- Укр
- Англ
Туржанський Сергій Олександрович (Scorp)
22 грудня 1984 – 13 січня 2024м. Київ – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Прапорщик Сергій Туржанський загинув 13 січня 2024 р. неподалік с. Веселе Донецької області. Під час виконання бойового завдання воїн дістав вибухову травму, несумісну з життям. У грудні захиснику виповнилось 39 років. Сергій народився у с-щі Біла Криниця Житомирської області. З дитинства займався різними видами спортивної боротьби, зокрема дзюдо. Мав велику кількість нагород. Навчався в Южноукраїнській школі № 3. Здобув фах маляра, монтажника, електрозварника в Южноукраїнському ліцеї. Працював у спецпідрозділі «Скорпіон» на Південноукраїнській АЕС. Був зразковим працівником, взірцем мужності, сили, героїзму та патріотизму. Його портрет завжди висів на дошці пошани. Останнім часом проживав у Києві. Коли почалося повномасштабне вторгнення, добровольцем долучився до Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, обійняв посаду командира відділення. За свою службу Сергій отримав низку нагород, серед яких: нагрудні знаки «Золотий хрест», «Ветеран війни», «За зразкову службу» ІІ ступеня, «Спеціаліст 1-го класу ЗСУ». «Сергій був дуже добрим господарем, у вільний час завжди був зі своєю сім'єю. Неконфліктний, завжди долав усі негаразди з усмішкою. У компанії постійно був у центрі уваги, бо знав, як жити життя на повну. Кожні свята без музики не обходились, він навіть велику колонку купив, щоб всі навкруги чули. Дуже любив життя, казав, що повернеться з перемогою. Ніколи навіть виду не подав, що йому важко чи страшно. За свою родину дуже переживав. Попри те, що сам перебував під постійними обстрілами, казав, що це неважливо для нього, головне — ми, його сім'я. Він для нас досі живий і ми чекаємо його вдома. Без нього життя втратило кольори, все стало сірим. Свого сина він рідко бачив, в основному лише по відеозв'язку. Він, мабуть, відчував, що скоро загине, бо сказав мені, що довіряє виховання сина своєму тестю. Для нас він найкращий. Любити буду крізь простір та час», — розповіла дружина Наталія. Поховали воїна на кладовищі «Сальків» у с. Проців Київської області. У Сергія залишились дружина, син і донька, яким на момент загибелі тата було 2 і 11 років відповідно.Платформа пам'яті 'Меморіал'