Асєйкін Сергій Сергійович (Бабай)
23 квітня 1973 – 6 лютого 2023Черкаська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Сергій Асєйкін (позивний Бабай) загинув 6 лютого 2023 р. у бою в районі с. Залізнянське на Донеччині. Він дістав смертельне осколкове поранення в шию під час ворожого мінометного обстрілу. У квітні воїну виповнилося би 50 років. Сергій народився у м. Ватутіне на Черкащині. Закінчив школу та училище. Працював майстром з обслуговування на заводі у Водяниках Черкаської області. Був майстром на всі руки, за що не брався — все ремонтував. Був байкером. Понад усе любив свою Батьківщину. Був учасником Революції гідності. Волонтерив, не раз їздив на передову. З початком повномасштабної війни добровільно взяв до рук зброю і став на захист України. Службу проходив у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду старшого стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецького батальйону. Позивний свій отримав через те, що любив розповідати анекдоти, був дуже веселим і вмів знайти до кожного підхід. Після жартів про Бабайка побратими так і почали його називати. «Тато був чудовою людиною. Всі його побратими за ним сумують, кажуть, що такого товариша, як Бабай, більше не існує. Ми всі за ним дуже сумуємо. Він залишився у кожного з нас частинкою серця», — розповіла донька Анастасія. Вона перейняла ініціативу батька і займається волонтерством. Поховали військового на кладовищі № 3 у рідному місті. У Сергія залишилися дружина, три доньки і двоє онуків. Посмертно Сергія Асєйкіна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'