Білоград Сергій Сергійович (Білий)

Солдат Сергій Білоград (позивний Білий) загинув 31 серпня 2023 р. під час штурму поблизу с. Кліщіївка на Донеччині. Воїну було 27 років. Сергій народився у с. Самарка Одеської області. Здобув базову середню освіту. У 15 років пішов працювати на шахту і почав допомагати своїй родині — забезпечував батьків, сестру та брата. Був виконробом. На дозвіллі займався боксом. У березні 2023 р. чоловіка призвали до лав Збройних сил України. Він пройшов навчання у Житомирі й Дніпрі. Згодом обійняв посаду снайпера у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді та вирушив боронити Донеччину. «Сергій показував дуже хороші результати та добре міг спланувати план дії в бою, щоб зберегти якнайбільше життів побратимів. Товариші його називали душею 80-ї ДШБр та прикладом справжнього воїна. Вони з усмішкою говорили, що від одного слова «Білий» «кадирівцям» ставало лячно. Сергій ніколи не залишав поранених побратимів, завжди витягував на собі, навіть коли сам був важко поранений. Він був сміливим, хоробрим і відважним воїном. На всі штурми йшов першим, завжди з усмішкою на обличчі і з вірою в нашу перемогу. У серпні дістав важке поранення, але все ж таки на собі тягнув двох побратимів. Повинен був поїхати на навчання для підвищення військового звання. Але він пішов на штурм і мужньо загинув… Мій братик дуже сильно любив свого єдиного племінника і називав його «дядін любімий Джигіт». Вони постійно розмовляли по відеозв'язку, а з вересня мій синочок навіть перестав розмовляти… Він усе розуміє і дуже сумує за своїм дядьком. Сергій усіх своїх побратимів познайомив через відеозв'язок з моїм сином, а ще стільки планував у майбутньому… У вересні обіцяв взяти десять днів відпустки, щоб побути з нами, але, на жаль, не встиг…» — розповіла його сестра Тетяна. Поховали захисника в рідному селі. У Сергія залишилися батьки, брат, сестра і племінник. Посмертно Сергій Білоград був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.