Савчук Сергій Вікторович (Феліні)

Сержант Сергій Савчук (позивний Фелліні) загинув 7 квітня 2022 р. у м. Маріуполь на Донеччині. Під час оборони міста отримав поранення, несумісні з життям. Захиснику було 28 років. Сергій народився в с. Яворівка на Вінниччині. Закінчив Вінницький аграрний університет за спеціальністю «Менеджер». Але професія не стала в нагоді. Працював в охороні, торгівлі, лісництві. Займався спортом. Любив тварин, особливо собак великих порід. Був добрим, щирим, надійним, позитивним. Мав гарне почуття гумору. Мріяв мати свій великий будинок і сім'ю. У 2019 р. уклав контракт із Національною гвардією України. Обіймав посаду інструктора 2-го відділення навчальної роти батальйону вишколу особового складу. З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. «Син свідомо прийняв рішення стати оборонцем. Хоч я його відмовляла. Але він сказав: «Я вибрав свій шлях. Ти мене не зупиниш. Зі мною може статися будь-що і в мирному житті. Це моя дорога». Про службу і побратимів ніколи нічого не розповідав. Завжди говорив, що робота як робота, все добре. Більше хвилювався за батька, який був призваний із перших днів повномасштабного вторгнення. Намагався мене підтримати і заспокоїти. 30 березня 2022 р. в його розмові відчула якусь тривогу. Ніби прощався. Я сказала, що вони сильні й у них усе буде добре. Син відповів: «Я вас люблю, бережіть себе». Більше зв'язку з ним не було. А побратимам говорив: «Вмерти не страшно, страшно вмерти в неволі». Сергій загинув на заводі імені Ілліча, — розповіла мати Галина Савчук. — Наш син змалечку ріс чесним, не вмів брехати. Його видавали очі. Мав багато друзів і вмів дружити. Чомусь завжди тягнувся до старших хлопців. Любив свого молодшого брата, у них різниця в 10 років. Бачу сина у снах. Так само жартує, просить, щоб не хвилювалась і не плакала». У захисника залишилися батьки і молодший брат. Посмертно сержант Сергій Савчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.