Logo site

Васіч Сергій Вікторович

30 квітня 1971 – 8 березня 2022
Грузія – Київська обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший сержантСтарший сержант
Орден «Золота Зірка»Орден «Золота Зірка»

    • Біографія

      Васіч Сергій Вікторович народився 30 квітня 1971 р. у м. Батумі (Грузія) у сім’ї військових. Разом із батьками їздив світом по військових гарнізонах, тому армія для нього була рідною домівкою. Батько — офіцер, що служив у танкових військах. Сергій із дитинства любив військову техніку, особливо танки. У 12-річному віці батько посадив його за кермо автомобіля ГАЗ-66. Навчився на ньому їздити по естакаді взад-вперед. Це допомогло краще опанувати танк. У середній школі Сергій Васіч навчався добре, згодом здобув технічну освіту. Був всебічно розвиненою людиною, завжди багато читав і постійно вдосконалював свої знання. Переїхавши до с. Гриців на Хмельниччині, працював у Грицівському відділенні зв’язку.
      Із 2015 р. проходив службу у Збройних силах України. Із 2018 р. був командиром танка в танковому батальйоні 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Мужньо обороняв українські позиції у Київській області.
      8 березня 2022 р. три танкові екіпажі 14-ї окремої механізованої бригади брали участь у бою за визволення від російських окупантів с-ще Макарів Київської області. З першого пострілу танкістам під командуванням Сергія Васіча вдалося підбити головну машину, інші два танки підтримали вогнем. Одна за одною ворожі машини спалахували від влучних пострілів. Піхота почала розбігатися, згодом російські вояки виявили позицію наших танкістів, викликали артилерію. Маневруючи, наші танкісти нищили ворога. Танк старшого сержанта Васіча зайшов у фланг противника і почав вести вогонь осколково-фугасними снарядами, викурюючи піхоту. Разом три українські танкові екіпажі у бою знищили 6 одиниць ворожої техніки та значну кількість живої сили ворога. Так, ворога було відкинуто і зрештою під час контрнаступу українські війська визволили від окупантів с-ще Макарів Київської області. Однак ворожа протитанкова керована ракета влучила в український танк Т-64БВ: здетонував боєкомплект та зірвало башту, унаслідок чого весь екіпаж танка загинув у бою.
      Похований у м. Гриців на Хмельниччині, де він проживав.

    • Військова служба

      Старший сержант

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

      Ще не додано

    • Україна пам'ятає

      Ще не додано

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      Ще не додано

    • Публікації

      • Командир танку Сергій Васіч загинув 8 березня 2022 року під час звільнення Київської області. Він разом із трьома іншими танковими екіпажами брав участь у боях за визволення від російських окупантів смт Макарів. Українці вступили у бій із переважаючими силами ворога. З першого пострілу екіпаж Т-64БВ під командуванням Васіча підбив головну машину противника. Сукупно в бою знищено 6 одиниць ворожої техніки і значну кількість живої сили. Загинув разом з екіпажем від влучення протитанкової керованої ракети. Цього ж дня під час контрнаступу українських військ Макарів було звільнено. Старший сержант Васіч отримав посмертно звання Герой України. Сергій народився у родині військових в Батумі у Грузії. З дитинства любив техніку, особливо танки, адже його батько був танкістом. Чоловік був всебічно розвиненою людиною, завжди багато читав і постійно вдосконалював свої знання. До війни працював оператором відділення зв'язку у селищі Гриців на Хмельниччині. У 2015 році Васіча мобілізували до лав ЗСУ – у танковий батальйон 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Керував Т-64, проходив службу зоні ООС. Мужньо обороняв країну від російського агресора, знищуючи ворожу техніку та живу силу противника. «Танкісти – завжди на першій лінії. Ми йдемо на прорив, тому ризиків більше. У танкістів повинно бути більше сміливості, віри, що не влучать по тобі. Тому треба вірити в машину, в навідника, щоб він першим влучив, у мехвода, щоб вчасно зманеврував», – казав Сергій в інтерв'ю 2021 року. Як старший наставник ділився своїми знаннями та досвідом з молодим поповненням. Не раз повторював: «Якщо хочеш навчити чогось бійця, маєш сам це добре вміти». «Він справжній воїн, та еталонний приклад мужності та найвищого Героїзму. Спіть спокійно Сергій Вікторович. Ми вас ніколи не Забудемо», – написав товариш воїна Михайло Шнайдер. У Героя залишилися дружина та двоє дітей.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'