- Укр
- Англ
Кутний Степан Ярославович (Стьопа Міліціонер)
25 січня 1977 – 24 серпня 2022Львівська обл. – Дніпропетровська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Старший сержант- Ананьєв Ярослав
- Балабан Тарас
- Березюк Тарас (Сихівський)
- Боб'як Дмитро
- Головін Юрій
- Головко Роман
- Заколодний Олександр
- Кравчишин Андрій
- Круковський Артур
- Пацай Роман (Пацан)
- Самарджієв Олександр
Ананьєв Ярослав Юрійович11 травня 1981 – 24 серпня 2022Балабан Тарас Михайлович3 вересня 1976 – 24 серпня 2022Березюк Тарас Зеновійович (Сихівський)3 січня 1988 – 24 серпня 2022Боб'як Дмитро Васильович8 листопада 1984 – 24 серпня 2022Головін Юрій Петрович11 січня 1974 – 24 серпня 2022Головко Роман Вікторович6 жовтня 1972 – 24 серпня 2022Заколодний Олександр Іванович3 серпня 1967 – 24 серпня 2022Кравчишин Андрій Іванович28 травня 1976 – 24 серпня 2022Круковський Артур Вікторович8 січня 1995 – 24 серпня 2022Пацай Роман Ігорович (Пацан)7 квітня 1971 – 24 серпня 2022Самарджієв Олександр Варламович14 серпня 1966 – 24 серпня 2022Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший сержант Степан Кутний загинув 24 серпня 2022 р. під час ракетного удару по станції Чаплине на Дніпропетровщині. Захиснику було 45 років. Степан народився в с. Братковичі Львівської області. Закінчив Судововишнянське СПТУ № 82. Працював будівельником. Обожнював музику і співи, улюбленим інструментом був акордеон. У 2015 р. чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. За деякий час Степан уклав контракт. Брав участь в АТО / ООС на Донбасі. Мав позивний Стьопа Міліціонер. На момент повномасштабного вторгнення Степан був бійцем 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Разом із побратимами продовжував боронити Україну від окупантів. «Тато був дуже сміливою і чесною людиною. Людина з великим і добрим серцем. Він завжди переживав більше за всіх, ніж за себе, завжди всім допомагав. Люди запам'ятали його як великого добряка. Ніколи ні на що не жалівся, завжди говорив, що все буде добре, і хотів нас захистити. Він пішов на війну з початку АТО, потім уклав контракт. Він обожнював музику, одного разу зателефонував мені і заспівав із акордеоном відому пісню «Рідна мати моя» — це була остання пісня, яку він мені заспівав. Він відчував свою загибель. Ми говорили за 30 хвилин до його смерті. Віщував біду, просив 24 серпня берегти себе. Але себе не вберіг… Бог забрав його», — розповіла донька загиблого Ірина. Поховали воїна у рідному селі. У Степана залишилися мама, донька та онука.Платформа пам'яті 'Меморіал'