Бартман Тарас Петрович

Солдат Тарас Бартман (позивний Петрович) загинув 27 травня 2024 р. під час евакуації поранених побратимів біля с. Кліщіївка на Донеччині. Йому було 40 років. Тарас народився у м. Червоноград (нині м. Шептицький) Львівської області. Закінчив Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, де здобув фах інженера-електрика. Працював продавцем у магазині «Системи опалення». Любив подорожувати із сім'єю, садити дерева, збирати гриби і ловити рибу на власному ставку. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до лав захисників та вирушив на фронт. Боронив свою країну в лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. «Тарас прожив коротких 40 років. Свій 40-й рік зустрів на війні. 13 років ми прожили з ним у шлюбі. Виховали двох діток: синочка Захарчика і донечку Соломійку. Тарас був справедливим, життєрадісним, добрим, умів відстоювати свою думку, був душею компанії, любив свою країну. Любив читати. Його улюбленими книжками були «Афіни», «Твін Пікс». Любив дивитися фільми і серіали. Любив рибалити в селі на ставку і цього навчилася в нього донечка Соломійка. Любив своє село, ліс, природу, садити дерева і цього навчив свого синочка Захарчика. Разом із сім'єю любив подорожувати, відвідувати нові місця. Завжди розказував про ті місця, де колись бував сам. Роки, прожиті у шлюбі, були щасливими, неймовірними, пригодницькими. Любив робити сюрпризи і подарунки. Тарас любив своїх батьків і дбав про них. Він був близьким і щирим із сестрою Оксаною. Мав багато планів і мрій, котрі обірвались в одну мить», — розповіла його дружина. Поховали десантника на Алеї Слави Бендюзького кладовища на Львівщині. У Тараса залишились батьки Петро Йосипович та Любов Михайлівна, дружина Ольга, син Захар і донька Соломія. Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому також посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Шептицький».