- Укр
- Англ
Кобзар Вадим Андрійович
15 квітня 1995 – 29 жовтня 2023Одеська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 28-річний молодший сержант Вадим Кобзар загинув 29 жовтня 2023 р. у Донецькій області. Після успішного виконання бойового завдання потрапив разом із побратимами у ворожу засідку та загинув у бою. Вадим народився у м. Біляївка Одеської області. Закінчив місцеву школу № 1. Потім навчався в Одеському професійному ліцеї морського транспорту. Захоплювався риболовлею та комп'ютерними іграми. Після одруження переїхав до Чернігова. До вторгнення працював продавцем-менеджером на продуктовій оптовій базі. Коли почалася повномасштабна війна, виїхав з міста разом із вагітною дружиною. Після народження доньки родина повернулася до Чернігова, а 27 липня 2022 р. чоловік був мобілізований до Збройних сил України. Службу проходив у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Був командиром саперного відділення. Перебував у найгарячіших точках: Куп'янський напрямок Харківщини, Сватівський — на Луганщині, Бахмут — на Донеччині. «Вадим був цілеспрямованим, добрим, хоробрим, завжди йшов уперед, роботі віддавався на повну. Дуже хотів перемоги, переживав за своїх товаришів. Із липня 2022 р. опанував фах сапера так, що всіх повчав. Його називали «людина-енциклопедія». За словами товариша, Вадим завжди казав, що професія сапера — це про творчість і креатив. Але бути інструктором відмовився, бо хотів зробити максимум для перемоги на передовій», — розповіла дружина загиблого Ольга. Друзі Вадима згадують, що він був світлою людиною з великим добрим серцем. Побратими зазначають, що він був хоробрим воїном, лідером, взірцем сміливості та справедливості. Завдяки мінним загородженням, створеним Вадимом за час служби, було знищено багато ворожої техніки та самих окупантів. Тіло воїна кремували. У Вадима залишилися мама, дружина, донька, рідні, друзі та побратими. Посмертно герой нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'