- Укр
- Англ
Андрієвський Вадим Леонідович
7 листопада 1985 – 27 лютого 2022РФ – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 36-річний головний сержант Вадим Андрієвський загинув 27 лютого 2022 року під час бою групи спеціального призначення з диверсійно-розвідувальною групою противника у районі Харківської школи № 134. Захисник отримав смертельне кульове поранення. Вадим народився у місті Новий Уренгой, Тюменської області, РФ. Коли йому було 5 років, переїхав з родиною до українського Харкова. Здобув фах економіста у Харківському національному університеті міського господарства імені О. М. Бекетова. За спеціальністю не працював, присвятив життя армії. Вступив до Харківської юридичної академії, але не встиг закінчити навчання через повномасштабне вторгнення Росії. Любив грати у шахи, робити шашлики, відпочивати із друзями. Обожнював свого лабрадора. Хотів створити сім'ю, але так і не зустрів свою половинку. Під час повномасштабної війни Вадим захищав Україну від окупантів у складі Окремого загону спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України на посаді офіцера бойової групи. «Мій брат був дуже добрим, люблячим свою сім'ю чоловіком. Йому життя давало декілька шансів виїхати за кордон, щоб жити там та працювати, але він обрав Україну та загинув, захищаючи її. Дуже пишаюсь ним, його вчинком, але ще більше сумую. Вперше чула, як батько плакав, а мати погодилась евакуюватись з міста тільки після його загибелі. Досі не можемо в це повірити», – розповіла сестра загиблого героя Марина. Посмертно головний сержант Андрієвський нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали офіцера у Харкові. У Вадима залишилися батьки і сестра. На щастя, улюбленого лабрадора після загибелі власника вдалося прилаштувати у добрі руки.Платформа пам'яті 'Меморіал'
- Андрієвський Вадим Леонідович народився 7 листопада 1985 р. у м. Новий Уренгой Тюменської області (росія). Коли йому було 5 років, переїхав із родиною до м. Харків. До лав окремого загону спеціального призначення «Омега» НГУ Вадим Андрієвський долучився 9 лютого 2021 р. До цього був військовослужбовцем Збройних сил України. Мав численні ротації до району АТО / ООС. Офіцер бойової групи загону, досвідчений та сміливий, завжди викликався йти першим. Світла пам'ять про Вадима Андрієвського назавжди залишиться в серцях його бойових побратимів. «Проходив службу разом із Вадимом. Він був неймовірною людиною. Один із кращих, кого я знав. Опора, вірний товариш, на нього завжди можна було покластися. Свої функції він виконував на відмінно. Таких людей я зустрічав дуже мало у своєму житті. Вадим Андрієвський назавжди у нашому строю та в наших серцях. Слава Україні, і йому вічна пам’ять та вічна слава», — згадує Вадима його товариш, спецпризначенець Хаус. «Служив із Вадимом з 2021 р. У 2014 р., коли росія напала на нашу державу, він полишив службу у Французькому іноземному легіоні, повернувся в Україну та долучився до лав одного зі спецпідрозділів Збройних сил. Згодом, у 2021 р., пройшов відбір до окремого загону спеціального призначення «Омега». Згадую його як надійного, цілеспрямованого, дисциплінованого, наполегливого побратима. Він ніколи не боявся нових викликів і виключно професійно виконував свій обов’язок. Пам’ятаю його дуже позитивним, життєрадісним. Це велика втрата для України, нашого загону і для мене особисто», — зазначає спецпризначенець Салют. «Вадим жив військовою справою. Він був справжнім професіоналом, мав авторитет та повагу в загоні. Вадим Андрієвський був тим, кому можна було довірити своє життя. Він віддав своє життя за майбутнє нашої країни у перші дні вторгнення, він назавжди у наших серцях. Нікого не забудемо. За всіх помстимося», — говорить Романич, командир бойової групи загону, до складу якої входив Вадим. «Це була дуже мужня людина, патріот та професіонал. Вадим мав позивний Сірко. Не боявся жодних складних та небезпечних завдань. Дістав смертельне поранення саме під час штурмових дій», — поділився спогадами його побратим Памір. 27 лютого 2022 р. близько 12.00 група швидкого реагування окремого загону спеціального призначення Східного територіального управління отримала інформацію від розвідників про зосередження декількох груп озброєних людей у районі Харківської загальноосвітньої школи № 134. Бойова група спецпризначенців прибула до об’єкта, захопленого ворогом, на двох БТРах та бойовій броньованій машині «Спартан». На цей момент школа була оточена підрозділами 92-ї ОМБр, «Фрайкор», КОРД, разом із якими харківські гвардійці-спецпризначенці пішли на штурм будівлі. Вадим Андрієвський, який входив до складу бойової групи, під час бою отримав кульове поранення, несумісне з життям.Книга пам'яті органів системи МВС