Габурич Вадим Леонович (Вахім)

Лейтенант Вадим Габурич (позивний Вахім) загинув у бою за м. Маріуполь на Донеччині. Під час виконання службових обов'язків отримав уламкові поранення внаслідок авіаційного удару. Його перенесли на територію комбінату «Азовсталь». 26 квітня 2022 р. серце воїна зупинилося. Офіцеру було 37 років. Вадим Леонович народився в с. Логанешти (Молдова). Проте виріс на Черкащині — у с. Підставки. Там закінчив школу. Був активним учасником самодіяльності, брав участь у виставах, займався танцями. Потім навчався в Черкаському комерційному технікумі за спеціальністю «Виробництво харчової продукції» та здобув кваліфікацію техніка-технолога з технології харчування. Закінчив технікум у 2013 р. вже заочно, оскільки навчання перервав через строкову службу в армії, яку проходив у смт Десна. Вищу освіту здобув у Харківському державному університеті харчування та торгівлі за спеціальністю «Харчові технології та інженерія». У цивільному житті працював у будівельній компанії в Португалії. Вадим був товариським, добрим, веселим, завжди знаходив спільну мову з людьми різного віку, а особливо з дітьми, яких обожнював. Завжди приходив на допомогу сусідам, друзям, людям похилого віку, не міг пройти повз чужу біду. Мав багато друзів у цивільному та військовому житті. Захоплювався будівництвом, ремонтними роботами. Володів румунською, англійською, португальською мовами. Любив подорожувати. В юності вивчав Біблію. За життя встиг побудувати будинок, посадити багато дерев, виховати сина та присвятив себе захисту України. У 2015 р. чоловік долучився до лав батальйону «Азов». Брав участь в АТО / ООС. На момент повномасштабного російського вторгнення обіймав посаду старшого офіцера (начальника групи) групи технічного забезпечення. Із 24 лютого 2022 р. Вадим разом із дружиною, яка служила разом із ним, боронив Маріуполь та «Азовсталь». 23 квітня 2022 р. Вадим був поранений, а через три дні помер. Йому дружина Аліна потрапила до російського полону, з якого її звільнили 10 квітня 2023 р. За свою службу офіцер був нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «За доблесну службу», «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Вадим вважав своїм обов'язком захищати українську землю, народ, свій дім, свою родину. Був відповідальним, справедливим, позитивним», — розповіла його дружина. У героя залишилися батьки Леон Михайлович і Ганна Георгіївна, дружина Аліна та син Єгор. У квітні 2024 р. у с. Підставки на стіні місцевої школи відкрили меморіальну дошку загиблому військовому.