Прокопчук Вадим Миколайович

Солдат Вадим Прокопчук (позивний Маестро) загинув 12 лютого 2024 р. у боях із окупантами за м. Авдіївка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання та евакуації пораненого побратима дістав смертельні поранення внаслідок мінометного обстрілу. Тепер воїнові назавжди 22 роки. Вадим народився у Луцьку. Із дитинства захоплювався музикою. Закінчив Волинський фаховий коледж культури та мистецтв імені Ігоря Стравінського. У 2023 р. став випускником Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Вадим грав на тромбоні. Паралельно з навчанням підробляв у різних музичних гуртах, а також на будівництві. Із початком повномасштабного російського вторгнення хлопець долучився до лав ТРО. У складі 100-ї бригади брав участь у звільненні Київщини. У березні 2023 р. перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, де командував підрозділом. За час служби Вадим був нагороджений почесним нагрудним знаком командувача сухопутних військ за особисту хоробрість, а також відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаллю «Ветеран війни». «Дивлячись на Вадима, я завжди дивувалася, наскільки всебічно розвиненою та багатогранною може бути людина. Він — сталевий воїн, в якого немає ні краплі слабкості чи боягузтва. Він завжди тримав розум холодним і був здатен ухвалювати сміливі рішення. Він — християнин із чіткими цінностями. Він — зранений побратим, якому до сліз болить через втрати, але який показує це лише перед дружиною, інколи рідними. Він — мудрий чоловік, який завжди знає відповідь і знайде пораду, якщо попросиш (хоч і має життєвий досвід тривалістю в недовгі 22 роки). Він у душі — весела дитина. Він — романтик (хоч на перший погляд не скажеш), який вміє красиво показати, що кохає. Він — грізний борець за справедливість. Безкомпромісний до зла. Він — відвертість у критиці та звичайних душевних розмовах. Він зумів об'єднати навколо себе людей із різними характерами, вподобаннями, поглядами та статусами. Він — вправний музикант-тромбоніст, який захоплюється своїм інструментом. Він — чоловік, який поважає дружину, вибудовуючи здорові стосунки окремих особистостей. Він — хороший син, який завжди знайде час для розмови з мамою. Він — турбота на відстані тисяч кілометрів. Він — взірець для наслідування. Він — відданість справі та дисципліна. Він — велика й безкорислива любов», — написала його дружина Юлія. Поховали Вадима на Алеї Слави у м. Ківерці на Волині. У нього залишилися дружина та батьки.