Хлівчук Вадим Павлович (Одіссей)

Солдат Вадим Хлівчук (позивний Одіссей) загинув під час танкового обстрілу 1 серпня 2022 р. поблизу с. Вірнопілля Харківської області. Воїну було 47 років. Народився Вадим у с. Великий Дальник на Одещині. Був віруючою людиною. У мирному житті працював сантехніком. Свій шлях воїна Вадим розпочав ще у 2014 р. Пішов боронити Україну у складі 8-го окремого добровольчого батальйону «Аратта», був розвідником, воював на Донецькому напрямку. Контузії та поранення не зупиняли бійця, і він щоразу, трішки оговтавшись, повертався на передову. Під час повномасштабної війни служив у 49-му окремому стрілецькому батальйоні «Карпатська Січ» імені Олега Куцина, обіймав посаду розвідника-кулеметника та командира відділення. «Він завжди відстоював українське. Вчив бійців, що ми повинні відчути, що ми є нація, що на нас ніяк не мають впливати росіяни, бо вони нав'язують нам свою культуру, щоб викорінити нашу», — написала племінниця Ольга. «З Одіссеєм ми познайомилися ще в 2015 р. Були разом бійцями 8-го окремого батальйону. Разом виконували бойові завдання та брали участь в бойових діях у Широкиному біля Маріуполя. Псевдо Одіссей дійсно йому відповідає. Він наче прийшов до нас з давньої Греції, з міфу. Завжди вирізнявся активністю та ініціативністю. Завжди був попереду, іноді здавалося, що він просто, як таран іде, немов страху немає… Він завжди турбувався про друзів. Всі добре відгукувалися про нього. У нашій сотні він був одним із таких стовпів, на які всі опирались. Працював і з кулеметом, і з ПКМ, і з «Утьосом». Йому на «Утьос» зробили ручки, і він носив його як рюкзак. Вадим завжди дбав про фізичну форму. В нас була руханка в батальйоні, коли не було бойових дій. Одіссей не просто ходив на руханку, він брав бронежилет і кілька кілометрів бігав у ньому. Так він фізично себе загартовував на витривалість», — поділився спогадами побратим Лев. «Вірив у те, що робить, знав, що робить, завжди був попереду всіх. З ним було не страшно йти в бій. Таких людей можна зустріти лише на війні», — додав побратим Демон. «Був дуже начитаний, розумний, багато дискутував із побратимами. В одному селі в зоні бойових дій, поки там була ціла бібліотека, він брав книги з історії України та української літератури і, прочитавши, повертав назад. Відчувалося, що він лідер, справжній командир з внутрішньою силою, яка притягувала», — сказав ще один побратим. Поховали Вадима у рідному селі. У захисника залишились мама, сестра та племінники. За мужність і стійкість бійця посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У вересні 2022 р. у рідному селі Вадима Хлівчука вулицю Тераспільську перейменували на його честь.