Неволін Вадим Юрійович (Вєтєрок)

Старший солдат Вадим Неволін (позивний Вєтєрок) загинув 15 червня 2022 р. під час виконання бойового завдання на кордоні Сумської області. Воїну було 57 років. Вадим народився у м. Марганець Дніпропетровської області. У 1975 р. із родиною переїхав до м. Бобровиця на Чернігівщині. Закінчив місцеву школу № 2. Зі шкільних років займався боксом, брав участь у змаганнях, займав призові місця. Став кандидатом у майстри спорту з боксу. У 1983 р. закінчив із відзнакою училище та здобув фах огранувальника алмазів. Працював за спеціальністю на київському заводі «Кристал». Пройшов строкову військову службу у прикордонних військах. Після армії повернувся до боксу. Взяв участь у 51 бою, переміг у 40. Потім служив в органах МВС України. У 1991 р. закінчив із відзнакою Львівську спеціальну середню школу міліції, здобув кваліфікацію юриста. Займався підприємницькою діяльністю. Більшу частину життя працював в органах юстиції Чернігівщини. У 2006 р. закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Правознавство». До лютого 2022 р. працював начальником Ніжинського відділу Державної виконавчої служби. З початком повномасштабної війни Вадим пішов захищати рідну країну. Приєднався до роти охорони 1-го відділу Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області, що перебуває у складі сухопутних військ ЗСУ. Був стрільцем-санітаром. «Герої таки вмирають. У мене більше немає Тата. У нас було ще стільки спільних планів. Ти казав, що маєш видати мене заміж і дочекатися онуків. А твоє почуття гумору, твої жарти — мої улюблені. Як без них? А наші подорожі разом... Ти такий добрий, розумний, сміливий. Найкращий татко на планеті. Так багато чого не встиг. Побачити, зробити, дочекатися. Стільки днів уже минуло, а здається, що це просто такий довгий поганий, жахливий день. Ми досі тебе чекаємо, бо коли ти востаннє виходив на зв'язок, казав, що ось скоро — і додому. Час від часу я досі телефоную тобі, а ти не відповідаєш на дзвінок. І я відмовляюся вірити, що ти не повернешся вже», — говорить донька загиблого Анастасія. «20 років він був опорою для колективу, мудрим наставником та справедливим керівником», — зазначили колеги загиблого. Поховали захисника у м. Бобровиця на Чернігівщині. У Вадима залишилися батьки, дружина Валентина, три доньки: Мар'яна, Марина й Анастасія.