- Укр
- Англ
Шермірзаєв Валентин Геннадійович (Бандера)
28 січня 1980 – 23 квітня 2022Луганська обл. – Херсонська обл.
Медаль «За військову службу Україні»
Біографія
Шермірзаєв Валентин Геннадійович народився 28 січня 1980 р. у с. Можняківка Новопсковського району Луганської області. З 2012 р. — член партії «Всеукраїнське об’єднання "Свобода"». У серпні 2013 р. Валентин Шермірзаєв влаштував тематичний вишкільний табір та організував патріотичні заходи «Гайдамацька могила» у рідному селі Можняківка. Брав участь у Революції гідності. У 2014 р. став на захист України, боєць добровольчого батальйону «Луганськ-1», згодом — 42-го батальйону територіальної оборони «Рух Опору». Брав участь в АТО на Сході України, у боях за Савур-Могилу. Проходив військову службу до 2019 р. у 17-й ОТБр. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну 25 лютого 2022 р. вступив на військову службу до ЗСУ. Загинув 23 квітня 2022 р. під час бою з окупантами у с. Миколаївка на Херсонщині. Похований 27 квітня 2022 р. на алеї Героїв Центрального цвинтаря м. Кривий Ріг.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Гранатометник Валентин Шермірзаєв загинув 23 квітня 2022 року у бою за Миколаївку Херсонської області. Після мінометного обстрілу російські військові почали наступ на танках і броньованих машинах, цей бій тривав 7 годин. Ворожа куля пробила каску Валентина, завдавши смертельного поранення. Валентин народився у с. Можняківка на Луганщині. У 2012 році вступив до партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода». У серпні 2013 року Валентин Шермірзаєв облаштував тематичний вишкільний табір та організував патріотичні заходи «Гайдамацька могила» у рідному селі. Згодом брав участь у Революції Гідності. В інтерв'ю 2016 року Валентин сказав, що завжди відчував у собі потяг до націоналізму та справедливості. Коли почалася російсько-українська війна, чоловік добровольцем пішов до лав українського війська. Воював спочатку у складі батальйону МВС «Луганськ-1», брав участь у боях за Луганщину. Згодом перевівся до розвідроти 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух Опору» ЗСУ. Валентин обіймав посаду головного сержанта роти. Брав участь у боях за Савур-Могилу. На війні у 2015 році одружився з криворізькою волонтеркою, до 2019 року служив у криворізькій 17-й окремій танковій бригаді, щоб мати змогу бути ближче до родини. З початком повномасштабного вторгнення Валентин повернувся до захисту України у складі Збройних сил. «Знайомі ми були всього два місяці, але за цей час я зрозумів, що Валентин дуже велика й патріотична людина. Він був націоналістом у гарному сенсі цього слова, завжди підтримував Україну та її свободу й незалежність», – розповів на прощанні побратим Ростислав. Поховали захисника на Алеї Героїв Центрального цвинтаря м. Кривого Рогу. У Валентина залишилися мама, сестра, дружина і донька.Платформа пам'яті 'Меморіал'