- Укр
- Англ
Теодорович Валентин Леонідович (Столяр)
15 листопада 1969 – 2 липня 2023Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Валентин Теодорович (позивний Столяр) загинув 2 липня 2023 р. біля с. Рівнопіль на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, дістав смертельну вибухову травму. Військовому було 53 роки. Валентин народився у с. Китайгород Дніпропетровської області в багатодітній сім'ї. Був найменшою, п'ятою, дитиною. Закінчивши школу, продовжив навчання в Петриківському ПТУ за фахом водія-тракториста. Потім повернувся до рідного села та влаштувався працювати водієм у колгосп. Строкову військову службу проходив у Казахстані. У 1994 р. одружився із сусідкою Людмилою, пара одразу почала власноруч будувати свій будинок. Через рік у подружжя народився син, ще через чотири — донька. Валентин був надзвичайно відповідальною, вмілою і відданою людиною. Завжди вибирав активний спосіб проведення вільного часу до війни і на службі. Не гаявши часу, він проводив його з користю — збирав гриби та ловив рибу для побратимів. Хлопці жартували, що він навіть на асфальті може назбирати грибів і нагодувати товаришів. Мав хист до малювання та музики, грав на гітарі й трубі. Займався лозоплетінням, різьбою по дереву, був столяром і меблярем. Цікавився бджолярством та мріяв завести велику пасіку після закінчення війни. 14 березня 2022 р. чоловік був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у 128-й окремій бригаді територіальної оборони. Був водієм 230-го батальйону. «Він був гостинним і цікавим співрозмовником, тому в нього було багато друзів. Його творчість, талант і вміння завжди знаходили визнання і робили його джерелом натхнення для родини, друзів та знайомих. Він залишив яскравий слід у серцях людей своєї країни. Він був справжнім лідером, який завжди стояв на захисті інших, проявляючи велику сміливість і самопожертву. Його доброта, відданість та прагнення допомагати залишаться у пам'яті та серцях тих, хто його знав», — розповіли рідні загиблого. Похований захисник у рідному селі. У скорботі залишилася любляча родина: дружина Людмила, син Ігор, донька Альона, брат Олександр, сестри Людмила та Любов.Платформа пам'яті 'Меморіал'