Мешко Валентин Ярославович (Валік)

Солдат Валентин Мешко (позивний Вітер) загинув 11 травня 2023 р., виконуючи бойове завдання біля с. Кренидівка на Сумщині. Під час виконання бойового завдання був уражений ворожим дроном «Shahed-136». Разом із ним загинули ще шестеро побратимів. Захиснику назавжди 25 років. Валентин народився у с. Тур'я-Ремета Закарпатської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив професійний ліцей, де опанував фах оператора комп'ютерного набору. Був активним учасником спортивних, туристичних змагань, турнірів, походів. Улюбленим заняттям із дитинства був футбол. У вільний час завжди збиралися з друзями й організовували футбольні ігри. Його кредо було: «Життя — це рух, рух — це спорт». Також захоплювався риболовлею. Любив відпочивати на природі, збирати гриби, кататися на мотоциклі. Разом із коханою мріяли про весілля та створення сім'ї. У березні 2022 р. Валентин став на захист рідної землі у складі 68-го батальйону «Закарпатські шаркані» 101-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду стрільця. Майже 1,5 роки разом із побратимами гідно захищав себе, рідних та всю Україну. «Його усмішка — з неї все почалося. Щира, добра, привітна, сонячна, промениста, яка зігріла мою душу. І його глибокі очі, в яких я побачила не лише відображення, а сенс життя. Разом із коханим я відчула, як це — по-справжньому кохати і бути коханою. Ми мріяли про весілля, створення сім'ї, хотіли дітей. Коханий був би найкращим батьком. Будували плани на щасливе мирне майбутнє… Були щасливі, закохані, усміхнені… А клята війна зруйнувала все вмить… Валентин був щирим, добрим, усміхненим, справедливим, надійним другом, родину любив і поважав, завжди всім допомагав. У пам'яті, спогадах, серцях рідних і знайомих він залишиться зі щирою усмішкою та сміливим серцем! Любимо і сумуємо… Ти став ангелом у небі, і нам без тебе важко. У наших серцях ти назавжди живий… Біль втрати не згасне ніколи. У наших спогадах житимеш ти. Твою посмішку, добре серце, погляд і голос будемо ми пам'ятати завжди! Наш мужній, щирий, хоробрий, наш рідний, серцю дорогий! Вічна пам'ять, серденько, вічний спокій тобі і твоїм побратимам!» — написала кохана загиблого Леонора Ступак. Поховали воїна в рідному селі. У Валентина залишилися батьки, брат, бабуся, кохана дівчина, друзі, побратими та вся велика любляча родина.