Найда Василь Дмитрович (Бумер)

48-річний молодший сержант Василь Найда (позивний Бумер) помер у лікарні 28 листопада 2023 р. 15 серпня під час евакуації поранених побратимів поблизу с. Роботине Запорізької області був тяжко поранений унаслідок артилерійського обстрілу. Із черепно-мозковою травмою та численними осколковими пораненнями перебував у комі. Його переводили в різні лікарні, стан то погіршувався, то покращувався. Лікарі боролися за життя воїна до останнього. Василь був родом із м. Глибока Чернівецької області. Закінчив там гімназію № 1. Потім навчався в Чернівецькому будівельному технікумі. Пройшов строкову службу в десантно-штурмових військах. У мирному житті працював будівельником, мав свою бригаду. Дуже любив футбол, у молоді роки грав за Глибоцьку команду. У 2008 р. із сім'єю поїхав до Італії, де жив і працював до початку повномасштабного вторгнення. У перші дні великої війни, 26 лютого 2022 р., чоловік повернувся на Батьківщину та став на її оборону. На вмовляння і сльози дружини відповів, що не може залишатися там, знаючи, що рідна Україна в біді, тому якщо не піде він, підуть молоді хлопці, як їхній син. 2 березня 2022 р. Василь поповнив лави Збройних сил України. Спочатку був у 22-му стрілецькому батальйоні. Воював на Сумщині та Харківщині, обіймав посаду командира відділення. На Харківщині 8 травня 2022 р. дістав перше поранення. Трохи підлікувавшись, ще кульгаючи, повернувся на фронт. На вмовляння долікуватися відповів: «Я не можу, там мої хлопці». Згодом пройшов навчання у Польщі. Після повернення був переведений до 116-ї окремої механізованої бригади. Там обійняв посаду командира мінометного розрахунку та вирушив боронити Запорізький напрямок. За час служби Василь отримав відзнаку «Учасник бойових дій» та грамоту «За сумлінне виконання службових обов'язків, відданість військовій присязі, зразкову військову дисципліну та високі показники в бойовій підготовці». «Біль втрати ніколи не згасне... Для мене він ще досі на війні... Живий, такий же веселий, життєрадісний, чуйний, справедливий і чесний, за що його поважали побратими і друзі. Він — наш Герой! Кращий із кращих, сміливий та відважний, який не зупинявся, не опускав руки перед випробуваннями долі, вірний син України, який без роздумів проміняв мирне, спокійне життя за кордоном на сирі окопи заради того, щоб обороняти нашу рідну Україну. Світла пам'ять про нього завжди житиме в наших серцях…» — поділилася дружина захисника Оксана. Поховали героя в рідному місті. У Василя залишилися дружина та син.