Борух Василь Степанович (Історик)

Старший солдат Василь Борух (позивний Історик) загинув 12 липня 2023 р. на Запорізькому напрямку. У бою з окупантами, рятуючи побратимів, дістав смертельні осколкові поранення. Воїну назавжди 50 років. Василь народився у с. Дрогомишль Львівської області. Жив у Львові. Спочатку навчався у Дрогомишлянському закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів імені Петра Василихи, потім вступив до Нагачівського ЗЗСО І–ІІІ ступенів. Вищу освіту здобув на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Пройшов строкову службу в прикордонних військах. Упродовж 30 років працював учителем історії у Домажирській середній школі на Львівщині. Мав активну громадянську позицію, був учасником Революції гідності. З перших днів повномасштабної війни чоловік добровільно взяв до рук зброю, щоб стати на захист рідної країни. Спочатку був у складі 10-го окремого стрілецького батальйону ТРО, а пізніше перевівся до 116-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. За особисту відвагу під час виконання бойових завдань був нагороджений відзнакою «Честь і слава». «Василь був неймовірним патріотом своєї Батьківщини. Упродовж майже 30 років викладав історію України, за ці роки він навчив не одного учня пишатися тим, що ми є українцями! Пішов у перші дні добровольцем зі словами: «Зараз вирішується доля України. Якщо я не стану на її захист, я не зможу викладати історію», — розповіла його племінниця Галина Волоско. Поховали захисника на Марсовому полі Личаківського кладовища у Львові. У Василя залишилися дружина Галина, донька Юлія, син Маркіян, інші рідні, друзі та побратими.