- Укр
- Англ
Білий В'ячеслав Анатолійович
13 жовтня 1979 – 25 листопада 2022Чернівецька обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Захисник В'ячеслав Білий загинув 25 листопада 2022 р. під час виконання бойового завдання біля с. Площанка на Луганщині. Йому було 43 роки. В'ячеслав народився і мешкав у с. Клішківці Чернівецької області. Після школи пройшов строкову військову службу в лавах ЗСУ. Потім працював столяром, був робітником місцевого лісопункту. У вільний час полюбляв рибалити. Був скромною та порядною людиною. Ніколи не відмовляв у допомозі товаришам, сусідам. Хотів, щоб усім було добре. У 1999 р. В'ячеслав одружився з коханою Інгою. За два роки народилася перша донечка, ще через три — друга. Дуже сильно любив обох. Мріяв дочекатися онуків. Коли почалася російсько-українська війна, чоловік пішов захищати рідну країну. У складі 95-ї десантно-штурмової бригади брав участь в АТО. З початком повномасштабної війни В'ячеслав вдруге вирішив іти на війну. Захищав Україну в лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був стрільцем-санітаром. «Він був хорошим батьком і завжди про нас піклувався. На війну пішов ще в 2014 р. Завжди сумлінно виконував накази і розумів, за що він там стоїть. Серед побратимів був найстаршим, тому вони з ним завжди радилися. На поховання приїхав навіть командир, щоб віддати йому честь. Щиро пишаюся бути його донькою», — розповіла донька загиблого Анастасія. «Довгі і страшні місяці, обпалені вогнями «Градів», чекав В'ячеслав Анатолійович зустрічі зі своїми найдорожчими. Пробувши декілька днів удома, він поспішав до побратимів. Поклик серця, військовий обов'язок кликав до бою. Спішив якомога швидше зупинити ворога, вигнати з рідної землі, щоб життя у його дітей було світлим і щасливим... Але артилерійський обстріл рашистів обірвав його життя… Горе невимовне. Ми сумуємо та у глибокій жалобі схиляємо голови перед світлою пам'яттю прекрасної людини», — зазначили у Клішковецькій громаді. Поховали захисника у рідному селищі. Вдома на В'ячеслава чекали мама Ніна Дмитрівна, дружина Інга та дві доньки: Анастасія і Діана.Платформа пам'яті 'Меморіал'