Нікітенко В'ячеслав Володимирович

Солдат В'ячеслав Нікітенко загинув 27 грудня 2022 р. у бою за м. Бахмут на Донеччині. Воїн дістав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. За місяць до цього, 27 листопада, йому виповнилося 36 років. В'ячеслав народився у м. Валки Харківської області. У дошкільному віці разом із родиною переїхав до с-ща Водяне Харківської області. У 1994 р. пішов до 1-го класу Олексіївської загальноосвітньої школи. Зростав кмітливим і допитливим, виявляв лідерські якості. У пам'яті однокласників залишився привітним, ввічливим товаришем із позитивним настроєм, завжди усміхненим. У 2003 р., після закінчення 9-го класу, вступив до Краснокутського професійного аграрного ліцею, де здобув фах оператора комп'ютерного набору. Потім деякий час працював на місцевому підприємстві «Водянське ХПП», обіймав посаду бухгалтера, пізніше став займатися будівельними роботами різної складності. У 2022 р., під час повномасштабного російського вторгнення, В'ячеслава призвали до лав ЗСУ. На службу пішов разом із найкращим другом. Спочатку В'ячеслав служив у роті охорони 3-го відділу Богодухівського РТЦК та СП. Згодом був переведений до 17-го окремого стрілецького батальйону на посаду стрільця — помічника гранатометника. «Славончик був для мене справжнім братом, не по крові, а по духу. Ми були друзями з дитинства і всі періоди життя проходили разом. Так сталося, що під час війни ми потрапили до однієї бригади, але в різні роти. На війні Славік знайшов чотирилапого друга, якого назвав Пашкою. Не знаю, доля це чи випадковість, але через місяць після смерті Славончика я зустрівся з Пашкою. Раніше я бачив улюбленця мого брата лише на фотографіях, але коли я зустрів його наяву — одразу впізнав, відтоді ми з ним не розлучаємося надовго…» — розповів товариш Станіслав Рябченко. Похований боєць на Дублянському кладовищі, поруч із іншими героями Краснокутської громади. У В'ячеслава залишилися батько Володимир, брат Микола та дядько Іван.