Осовик Віктор Миколайович (Ведмідь)

Сержант Віктор Осовик (позивний Ведмідь) помер 16 липня 2022 р. у шпиталі м. Дніпро від поранення. За чотири дні до цього дістав тяжке поранення в шию поблизу м. Бахмут на Донеччині, повертаючись з бойового завдання. Пройшовши майже 3 кілометри, втратив багато крові. Дорогою до госпіталю впав у кому. У червні воїну виповнилося 45 років. Віктор народився в с. Іваньків Чернігівської області. Після закінчення школи був прийнятий у члени колгоспу імені Т. Шевченка в с. Криски. У 1995 р. пройшов строкову військову службу. З 1998 р. жив у с-щі Короп Чернігівської області. Почав свій трудовий стаж охоронником у корпорації «Проун». У 2001–2008 рр. працював електромонтером лінійних споруд у центрі електрозв'язку ВАТ «Укртелеком». У 2008 р. почав займатися ковальством в ТОВ «Газбудсервіс». З 2011 р. працював на Київщині каменярем і покрівельником. Його бригада зводила будинки у Вишгороді, Гостомелі, Ірпеню, Василькові, Бучі. З початку повномасштабного російського вторгнення Віктор приєднався до лав ТРО. На початку квітня вступив добровольцем до територіального центру комплектування, служив в роті охорони. Наступного місяця був направлений на Донеччину. Там поповнив лави 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, обійняв посаду санітарного інструктора. Брав участь у боях за Покровськ, Бахмут і Лисичанськ. «Віктор був великою людиною, а ще — дуже добрим. Він був спокійний, врівноважений і завжди усміхнений. Друзі й побратими казали, що він був класним мужиком, справжнім, а у військовій справі був тямущим і дуже ерудованим. Віктор останнім ділився, завжди допомагав та підказував. Він любив життя, природу, риболовлю, мисливство. Ми часто з ним подорожували, поряд із ним я почувалася спокійно та впевнено, а головне — ми дуже любили одне одного», — розповіла дружина загиблого Наталія Ваніхіна. Поховали захисника на Михайлівському кладовищі у с-щі Короп на Чернігівщині. У Віктора залишилися мама, дружина, двоє дітей від першого шлюбу: син Ілля і донька Софія.