Потарась Віталій Григорович (Потарась)
4 січня 1977 – 3 січня 2023Волинська обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Солдат- Лазутчик Володимир
- Лисаченко Дмитро
- Люкманов Валерій
- Околович Олександр (Дєд)
Лазутчик Володимир Андрійович18 вересня 1983 – 3 січня 2023Лисаченко Дмитро Володимирович12 серпня 1984 – 3 січня 2023Люкманов Валерій Володимирович5 квітня 1976 – 3 січня 2023Околович Олександр Сергійович (Дєд)2 березня 1974 – 3 січня 2023Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Віталій Потарась загинув 3 січня 2023 р. під час виконання бойового завдання поблизу с. Павлівка на Донеччині. Під час евакуації поранених побратимів боєць дістав поранення, яке виявилося смертельним. Наступного дня захиснику мало виповнитися 46 років. Віталій народився в с. Велика Яблунька Волинської області. Закінчив Міжнародний економічно-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука в Рівному. Працював у будівельній компанії, яка займалася відновленням мостів. Під час повномасштабної війни Віталій став військовослужбовцем 68-ї окремої єгерської бригади ЗСУ. Був мінометником. «Попри те, що тато не служив, він прийняв рішення захищати Україну. Пройшовши навчання, у квітні вже був на позиціях. Ми намагались усім допомагати. Тим, що ми йому передавали, він завжди з усіма ділився. Любив поговорити. Дуже добре відгукувався про своїх побратимів. Коли приходив у відпустку, сказав, що навіть якби мав можливість лишитися вдома, не зміг би, бо не може залишити побратимів. Перед тим як він загинув, я з ним десь о третій ночі востаннє говорила. Він сказав, що там зрозумів, як сильно хочеться жити! І що коли закінчиться війна, він обов'язково поїде до свого побратима, який загинув у липні, щоб схилити голову над його могилою. Смерть Віктора для нього була болючою, бо він був, як брат, для нього… Мій тато завжди був добрим і хорошим. Я пишаюся ним та його мужністю. І тим, що навіть під час обстрілу він робив усе, щоб врятувати пораненого!» — розповіла донька загиблого Вікторія. «Мій брат не служив в армії, не мав військового досвіду. Та рішення йти на війну прийняв твердо — у березні 2022 р. вступив до лав ЗСУ. Був без ротацій, мав лише одну відпустку в жовтні 2022 р., коли ми з родиною та друзями організували збір та придбали два авто для роти брата. Дуже люблю його, пишаюся його мужністю! Він загинув разом із ще чотирма побратимами, рятуючи пораненого», — додала рідна сестра воїна Лілія. Поховали захисника у рідному селі. Вдома на Віталія чекали мама Ганна Григорівна, дружина Оксана, донька Вікторія, сини Артур і Максим, сестри.Платформа пам'яті 'Меморіал'