Діденко Віталій Ігорович (Чечель)

«Азовець» Віталій Діденко, позивний Чечель, загинув 22 березня 2022 року під час бою за місто Маріуполь на Донеччині. Разом із побратимами вийшов на підмогу та помер від влучення осколків ворожого снаряду у шию та ногу. Воїну назавжди залишилось 29 років. Віталій народився в селі Стратіївка Вінницької області. Закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ. Після закінчення рік працював за фахом. Потім звільнився за власним бажанням, оскільки вирішив здійснити давню мрію і стати військовим. У березні 2015 року приєднався до лав тоді ще батальйону «Азов» і ніс службу в Маріуполі. Брав участь в АТО\/ООС на Донбасі. На момент повномасштабного вторгнення Віталій був головним сержантом групи розвідки ОЗСП «Азов» у складі Нацгвардії України. З першого дня обороняв Маріуполь від окупантів. Пройшов важкі бої і щиро вірив у перемогу. «Мій брат був справжнім, щирим патріотом, який любив свою Батьківщину. Віталік мав багато символічних татуювань, про які міг розповідати багато цікавих історій. Саме завдяки цим татуюванням він і повернувся назавжди додому… Дуже любив свою дружину, мріяв про дітей. Життєрадісний, наполегливий, педантичний і скрупульозний, завжди виручить, прийде на допомогу. Любив життя, пригоди, подорожі, історичні книги, сам зібрав чималу бібліотеку. Віталік володів почуттям гумору, такту і витонченим смаком. Був цікавим співрозмовником. Він залишав за собою право спілкуватися лише з тими людьми, які були йому приємні. Дуже любив і підтримував маму, дідуся й бабусю. Гордився та тішився своїми племінницями, завжди обдаровував дорогими подарунками та ласощами. Ніколи не розповідав про службу. Була одна відповідь: «Роблю роботу». Якщо заходила розмова про війну, що служба – це великий ризик, Віталік відповідав: «Я свій вибір зробив і про це не жалкую». І це знову було сказано за декілька днів до того, як його не стало. Найкращий, добрий, чуйний, люблячий син, онук, брат і хрещений. Безмежно любимо, сумуємо, завжди пам'ятаємо», – розповіла сестра загиблого. Посмертно головний сержант Діденко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали Героя у рідному селі. У Віталія залишилися мама, сестра, дружина, рідні, друзі та побратими.