- Укр
- Англ
Кунь Віталій Михайлович
4 червня 1999 – 10 травня 2024Львівська обл. – Запорізька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Віталій Кунь (позивний Халк) загинув 10 травня 2024 р. біля с. Роботине Запорізької області. Під час виконання бойового завдання він дістав смертельні поранення внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Захиснику було 24 роки. Віталій народився та виріс у с. Сапіжанка Львівської області. Закінчив Львівську філію Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю «Обслуговування комп'ютерних систем і мереж». Дуже любив мандрівки у гори, двічі підкорив Говерлу, захоплювався футболом. У 2019 р. був призваний на строкову службу до Національної гвардії України. За рік демобілізувався, згодом разом із дружиною працював за кордоном. Подружжя повернулося до України перед початком повномасштабного вторгнення. 23 березня 2022 р. Віталій добровільно пішов захищати Україну від окупантів. Він був призваний до лав в/ч 3115 НГУ. У 2023 р. перевівся до 14-ї бригади оперативного призначення «Червона калина». Влітку того ж року поїхав на навчання до Великої Британії. Потім бригаду відправили на Запорізький напрямок. Чоловік брав участь у звільненні Вербового та Роботиного. Був командиром відділення гранатометного взводу АГС-17. «Мій чоловік був людиною із великим і добрим серцем. Допомагав рідним та близьким. Дуже сильно любив Україну, першим ішов у бій, нічого не боявся. Завжди казав: «Я не боюся загинути за Україну, я боюся, що окупанти прийдуть до нас додому, тож я маю тебе захистити». Мені дуже з ним пощастило, разом ми були майже 8 років, та, на жаль, війна розлучила нас. Коли мій Віталік загинув, я відчула, що його немає більше, моя душа загинула разом із ним у той день. Я щодня переглядаю наші відео та фото з коханим, дуже сильно не вистачає мені Віталіка, без нього це життя дуже важке. Це велике горе для мене, адже я втратила найбільше кохання свого життя. Це невимовна втрата для всієї родини. Дуже сильно сумуємо за нашим хоробрим воїном», — поділилася Анастасія Кунь. Поховали Віталія з усіма почестями на кладовищі рідного села Сапіжанка. У нього залишились батьки, дружина, брат, бабуся, теща, тесть і тітка.Платформа пам'яті 'Меморіал'