Волицький Віталій Сергійович
19 лютого 1993 – 22 серпня 2022Черкаська обл. – Донецька обл.
Медаль «За військову службу Україні»
Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Віталій Волицький прийняв свій останній бій 22 серпня 2022 р. біля с-ща Опитне на Донеччині. Захиснику тепер назавжди 29. Віталій Сергійович народився в с. Тинівка Черкаської області у багатодітній родині. Після закінчення місцевої школи здобув вищу освіту в Київському інституті бізнесу і технологій. Навчався за спеціальністю «Фінанси та кредит». Останніми роками жив у м. Вінниця. Працював інкасатором в «Ощадбанку». На дозвіллі колекціонував лімітовані номінали українських монет, займався спортом. З початку повномасштабної війни Віталій пішов до військкомату та був мобілізований до Збройних сил України. Службу проходив у 115-й окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду командира бойової машини. Воював на Чернігівщині, Київщині, Харківщині й Донеччині. «Незважаючи на свою бронь на роботі, в перший день повномасштабного вторгнення мій брат добровільно став на захист України. Він завжди був людиною слова та честі. Пам'ятаю його слова: «Якщо не ми, то хто? Це наш обов'язок — захистити свою сім'ю!». Особистим прикладом та лідерськими якостями показував взірець мужності та відваги. Героїчно загинув, захищаючи свободу та незалежність України. До останнього залишився вірним військовій присязі та українському народові», — розповіла Дар'я Волицька. Поховали Віталія в рідному селі. Вдома на нього чекали батьки, старший брат, дві молодші сестри й цивільна дружина. Посмертно боєць нагороджений медаллю «За військову службу Україні».Платформа пам'яті 'Меморіал'