Труба Віталій Васильович (Папай)

44-річний старший солдат Віталій Труба (позивний Папай) загинув 20 лютого 2023 р. біля с. Дубово-Василівка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання зазнав смертельних поранень внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Віталій народився і жив у Києві. Навчався в середній школі № 240. Згодом здобув фах суднового кухаря в Київському ПТУ річкового транспорту № 32. Працював у різних компаніях: «Такт» (охоронник), «Інтернет-Медіа» (експедитор), ВАТ «Воля-Кабель», ТОВ «Провайд» (технік), ТОВ «НВП ДЗБК» (інженер). Із серпня 2019 р. був кур'єром Київської дирекції АТ «Укрпошта». Скрізь зарекомендував себе працелюбним, відповідальним і пунктуальним співробітником, завжди був відкритим до розвитку, здобуття нових навичок і знань. Він особливо цінував дружбу, був вірним та надійним товаришем, надзвичайно щирим і позитивним, його гумор і добре слово завжди цінували друзі. Головними захопленнями чоловіка були риболовля і мототехніка. Любив подорожувати, кататися на лижах, куховарити, проводити час із сином та дружиною, родиною і друзями. Мріяв посадити і виростити горіховий сад та виноградник, мати власний моторний човен, побудувати сауну. Під час повномасштабного вторгнення Віталій воював за свою країну в лавах 56-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних сил України. Обіймав посаду номера обслуги мінометного взводу. «Віталій — вірний побратим, щирий друг, турботливий син, надійний, мудрий, добрий, люблячий чоловік і батько. Він дбав про те, щоб виховати нашого сина Євгенія гідним і справжнім громадянином України, забезпечував йому найкращу освіту, завжди передавав свій досвід і вміння, прищеплював найкращі свої риси — справедливість, цілеспрямованість, виваженість та відповідальність. Я дякую тобі, коханий, за твоє тепло та ніжність, розуміння та підтримку. Дякую, що всі ці роки ти кохав мене і робив щасливою, оберігав і захищав нас. Ми виконаємо всі твої настанови і реалізуємо наші спільні плани та мрії. Від початку війни і до останнього подиху Віталій був вірний своїй військовій присязі, своєму покликанню, Батьківщині та всьому українському народові», — поділилися дружина загиблого Антоніна. Поховали воїна у с. Рожівка на Київщині. У Віталія залишилися батько, дружина, син, сестра, брат, інші рідні, друзі та побратими.