Малетич Віталій Юрійович

Солдат Віталій Малетич загинув 31 травня 2022 р. біля с-ща Борівське на Луганщині. Перебуваючи на позиціях, отримав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. У квітні захиснику виповнилося 24 роки. Віталій народився в с. Суботці Кіровоградської області. Зростав у с. Стара Осота, де і закінчив школу. Потім навчався в Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка. Працював приймальником відділення № 1 «Нової пошти» у м. Кропивницький. Любив читати, останнім часом хлопцеві подобалися книжки про саморозвиток — як розпоряджатись часом та правильно витрачати гроші. Дуже хотів зростати, розвиватися, бути продуктивнішим, мріяв опанувати нову професію. Мріяв про те, як навчиться заробляти дистанційно, буде подорожувати, насолоджуватися життям. Коли почалася повномасштабна війна, Віталій вступив до лав територіальної оборони у Кропивницькому. Був направлений до 121-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обійняв посаду стрільця та поїхав на фронт. «Оскільки сам був хорошою людиною, притягував також гарних людей. Мав не так уже й багато друзів, але вони були саме такими, якими мають бути справжні друзі: дуже віддані, завжди готові прийти на допомогу. Віталік був дуже щирий, відкритий, тому з ним усім було легко. На фронт він пішов добровольцем — ні військового досвіду, ні освіти не мав. Взагалі він готувався бути учителем трудового навчання. Коли почалася війна, багато хто пішов у ТРО — і він теж. Спочатку служив у Кропивницькому, охороняв боєприпаси. Через якийсь час захисників відправили у Канатове (під Кропивницьким), потім сказали: збирайтесь. Усе було дуже секретно, але незабаром ми дізналися, що він у Лисичанську», — розповіли колеги загиблого. Поховали героя в с. Стара Осота на Кіровоградщині. У нього залишилися батьки, брат, сестра, дівчина, друзі, колеги та побратими. Посмертно Віталія Малетича нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.