- Укр
- Англ
Гончарук Владислав Ігорович (Демон)
31 березня 1995 – 31 жовтня 2022Черкаська обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
КапітанЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 27-річний капітан Владислав Гончарук (позивний Демон) був поранений 16 жовтня 2022 р. під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. Два тижні він боровся за життя, але 31 жовтня захисник помер. Владислав народився у с. Ліщинівка Черкаської області. Навчався у місцевій школі. Після закінчення 9-го класу вступив до Монастирищенського професійного ліцею, де здобув фах зварювальника. У 2013 р. пішов на строкову службу. У 2019 р. закінчив Харківський національний університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба. Після випуску поїхав виконувати бойові завдання на територію проведення ООС. Під час повномасштабної війни продовжував захищати Україну на Донбасі. Командував зенітно-ракетною батареєю 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Був двічі поранений. Після першого поранення біля Волновахи отримав звання капітана. «Ти завжди був моєю підтримкою. Попри те, що ти молодший братик, завжди був найсильнішим і найсміливішим. Ти Герой! Ти був ним завжди і назавжди ним залишишся. Я так тебе люблю, мій рідненький! Розум знає, а серце не сприймає, не вірить... Я не можу прийняти цю реальність. Не можу і не хочу... Братику, ти — це людина-свято! Завжди веселий, навіть попри страшну реальність. Ніколи не казав, як тобі важко. Завжди підбадьорював нас! «Мамуль, все буде добре». «Сестричка, я заради тебе готовий на все, тільки скажи»... Серце розривається на мільйон шматочків... Усередині все кипить... Як же мені тебе не вистачає!» — написала старша сестра Богдана. «Він був дуже веселим та життєрадісним. За своїх хлопців стояв горою. Дуже любив своїх рідних. Мав багато друзів. Щовечора телефонував хоча б на хвилинку, щоб заспокоїти моє схвильоване материнське серце», — розповіла мама Євгенія. «Ти був нашим охоронцем на землі, тепер став янголом-охоронцем небесним. Нам дуже важко це прийняти, але така реальність... Ми завжди пишалися тобою і раділи твоїм успіхам. Ти дуже хотів бути капітаном, і ти ним став. На жаль, недовго поносив це звання... Синочку, дорогенький, ти завжди будеш із нами в наших серцях та думках», — зазначив батько захисника Ігор. Поховали офіцера у рідному селі на Черкащині. У Владислава залишилися батьки, сестра і брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'