Саморок Владислав Олександрович (Заєць)

Гвардієць Владислав Саморок (позивний Заєць) загинув 11 березня 2022 р. у бою за м. Рубіжне на Луганщині. Отримав смертельні поранення під час ворожого мінометного обстрілу. 15 квітня воїну виповнилося б 20 років. Владислав народився і виріс у м. Вовчанськ Харківської області. Закінчив 11 класів Вовчанської гімназії. Згодом працював будівельником, був співробітником друкарні. Займався спортом, любив комп'ютерні ігри. Але ще зі шкільних років марив військовою службою та хотів вступити до Академію Нацгвардії або ХНУПС, проте його не взяли через ваду серця. Та це Владислава не зупинило, і він врешті уклав контракт із Національною гвардією України. Коли почалася повномасштабна війна, хлопець вже мав кілька ротацій до зони проведення ООС. У складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана він продовжував боронити Батьківщину від окупантів. Був стрільцем-зенітником. «Влад — мій старший син, найкращий первісток, гордість і слава. Він був моєю підтримкою й опорою в житті. Немає таких слів, щоб описати, як мені його не вистачає й як без нього порожньо в цьому світі. Жодна людина в нашому місті не може сказати, що він у чомусь був поганий. Завжди веселий, добрий, допомагав усім, хто цього потребував… Любив Україну і своє місто. Найсвітліша людина в цьому світі, а тепер — янгол на небесах», — розповіла мама загиблого. Поховали молодого захисника на кладовищі № 18 у м. Харків. У Владислава залишилися мама Наталя і молодший брат Мирон. Посмертно солдат Владислав Саморок нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.